Анти

Заспів

О Велесе[1]-співцю! Як заспівку я витчу,

З Дажбожих[2] променів як в'язь сплету живу,

Уявам дам гадки, що човникові нитку,

В основу як пущу перетинком канву?

І як складу слова у плетива казкові,

Події як нав'ю на осяйні мотки,

Щоб намистинами діла цвіли в разкові,

Щоб ними тішились нащадки залюбки;

Щоб світ упоясавсь рай-дивом семицвітним,

Стежками часу він укарбувавсь по ній,

Пригоди розцвіли в її галуззі квітнем

І видивами щоб прослались пасма дій?..

Стрибоже[3], сил даруй тій заспівці стать вітром,

Орлом грозу розбить у Сваржа[4] на чолі,

Через яри століть пробратись лисом хитрим,

Скропить росою шир всій Хорсовій[5] землі;

Крізь темні хащі літ промчати пардом скорим,

По дну Віків глухих бог-Мороком[6] пройти,

Стать віщим дубом в прю навстріч колядним хорам,

Рясним дощем нічним обмить первосвіти!..

Перуне[7], ліс часів дай рогом розбудити,

Подій степи старі стрілою облетіть,

У далину віків пройти гостинцем битим,

Ключем джерел заграть із глибини століть,

Щоб громом прогула весни ключінь стокрила,

Добувши кременем у Хорса блискавиць,

Щоб з райдужних мостів звелась краса Ярила[8],

Жлю, Карну й Злибіду[9] навік поклавши ниць.

Орлу судилася пташиних зграй покора,

Осетре, риб собі під владу всіх візьми!..

Над звір'ям правлять Лев і мудра Дівечора[10],

А пісня Велеса — одвіку над людьми!