Анти

* * *

А в Хорсичі Амаза рано,

Встріч Божу йдучи від горна,

Завважила ротьбини[103] рану,

Та не спиталася вона,

А тільки: — Слухай, грішний чадо! —

На камінь сівши, повела, —

Гадала спереду й позаду

На зграях пташих по долах.

І пай тобі один ліг всюди,

Одна ториться путь в житті:

Ти Нензи[104] оминеш й Огуди,

Обійдеш Біди на путі…

Хоч в нещасливий вік живеш ти

(Бурхлива в нім чисниця літ), —

Втіх чашу вип’єш ти до решти,

Прославишся на цілий світ,

Бо й честь нестимеш ти, і шати,

І клад… — затнулась, — в рівнодні[105]

В печерах знайдеш пребагатий —

Від Хорса дар і від рідні…

Ми всі молитись будем небу

За пай твій всюдний і талан.

Лиш троє літ в Русальну требу

Ти класти мусиш свій заклан[106],

Та на “Русалі” всі три літа,

Без ряду[107] й різів будь-яких

Розвозитимеш наші міти[108],

Беручи дань за ладанки[109]!

Затям же все собі, бо скоро

Між Мажевих насадів ти

Човном поплинеш до Боспору,

Як посланець наш у світи!

А Маж нам знаний, бо літами

Він ходить приязно сюди.

Набрався й честі, й кміту, й тями,

Напився і снаги, й води.

У нас же він скарби великі

В печерах часто хоронив…

В краю роди всі і владики

Із нами дружать з давнини!

Отож, прямуєте в Олешти…

Чужі і наші племена

Із Мажем купно пропливеш ти,

Пізнаєш їх, — вела вона.

В Олештах є мій брат Добрита,

Осів — Маж знає — на молах.

Він дасть проксену[110] вам від мита,

В торгових місце дасть рядах.

Ось цей обрус[111] при встрічі брату —

Лиш з рук у руки — там тоді

Зумій від всіх таємно дати…

Спостигне лихо — кинь воді!

А ще, — промовила, — гордині

Глядись, як гіршої із вад!

Боги у нас у всіх єдині —

І дарять все, й беруть назад.

Хай мир на тебе, — віщо в чашу,

В кропінь вмока вона пірце, —

Пошле ось ця розмова наша

І вогнище святе оце. —

І збризкавши малівки в скиті.

Звеліла Божу йти уже.

— Я передам ваш знак Добриті!

Хай Хорс вам Хорсич береже!.. —