Анти

* * *

Аж три дні зносилися трупи

І колом клалися в кряжі,

І піднялась горою купа:

Вгорі свої, внизу — чужі!

Ось вже зола накрила жертви,

Велика клада догора…

Звитяжці той курган із мертвих

Назвали “Бусова гора”…

І будуть анти жить в тім світі,

І будуть готи в них таки,

Уже як хови[174], у привіті

І день, і ніч! Роки й віки!..

І гнівно глянув Бож на Гроллу,

Що ждала присуду в мольбі,

Й на подив воїнському колу

Він Калло дав її в ганьбі…

І гучно задзвеніла гайда,

Від страв угнулись стільниці;

І піднесла столітня Найда

Хліб-сіль з рук — Божевій руці!

І заспівали ратцям врочень[175]

І Чара, й Злада, й Песта, й Світь,

А підхопили їх з обочень

І Ждан, і Жнив, і Слуд, й Пресвіт.

Лилися брага й мед, мов води,

Буяв тризняний гамір-гам,

Звитяжжя перші хороводи

Подячний гімн вели богам…

А Бож по згоді всіх трьох жінок,

Перуну в дяку й Сваржуну,

Вчинив на Родень весь дружинок[176],

Рулаву взявши за жону!

І сіли в застін з ним в бенкеті

Задруги — впроти і здвобіч;

Співав Савур всім славу втретє,

Аж поки всіх зморила ніч…