Анти

* * *

Все палять готи леттам, балтам[112],

Йдучи помор’ям рік-у-рік

На нові землі чорним гвалтом,

Неначе Один[113] так прирік;

Неначе їх в тяжкім одчаї

Невчасно Стерма[114] зачала,

І в помсту Фрея[115] всіх вінчає

За те рогами до чола!

Вже дань взяли в кашуб, пшеворів,

Мазовшам, куршам вік втяли,

Вже вийшли з поозерних зворів

За лужицькі[116] вали й моли…

Їм життєміром тільки ночі, —

Хоч людям вік зміряють дні, —

До праці готи неохочі,

Без гвалту їм всі дні нудні.

Отож, і йдуть, мов лис на кура,

Несучи вовчу ненасить,

Як світ покриє ніч похмура,

Як все живе від втоми спить.

Ідуть крізь хащі, через ріки —

Із антами в них, бач, є ряд:

Пустіть в Меотію навіки,

Щоб звідти не вернуть назад!..