Анти

* * *

Три дні стояли на приколах

Десь біля пращурних горбів[149];

Три дні ладнали митну й мола,

А на четвертий Маж розбив

Мабутній осіл в круч наверші,

Де джерела дзвенів потік,

І Рада, й Бож очаг свій перші

В святу черінь внесли навік.

Дари поклавши урочисто

І врікши всім богам місця,

Взялись всім родом ставить місто,

Ділить очаг на обійстя.

А вже за тиждень — чи й скоріше —

Прийшли з довкіль до них сюди

На толоку[150] святу старійші

І привели свої роди.

І пріли мулярі і теслі,

Бондарні й кузні в даль гули…

Так Родень, наче в перевеслі,

Від степу зводив скрізь вали.

І крились горна димом чалим,

Обійстя вшир і вздовж росло.

З двох боків гори захищали,

А з третього — Дніпро-Русло.

Затишні рилися вертепи[151],

П’ялись рядами курені.

І скоро табунам зі степу

Співали встріч святі півні!

І ниви всіялися житом,

Коноплі вкрили діл і тік,

І мол плотами став ушитим —

Зробили перевіз в той бік.

І звівся ввись на круч очіллях

Бовванів стрій — вогні при них —

Очима глянули в довкілля

Боги — в чотири сторони.

І пуща Пека, й Чура струмінь,

І лука — Мавок, Вій та Дів,

І Всевід — Віщий Дуб — для думань,

І требник Предків і Родів,

Ба, навіть Берегині[152] балка,

Коня і Півня горб, Сварог

Були… Та вище всіх — Русалка,

Переплут[153], Лада і Трибог[154]...

Всім Бож давав і лад, і спокій,

І Рада старшою була.

І гомоніли гір опоки

Все далі й далі від мола,

Бо йшли роди, брели задруги,

І Бож притулки всім ділив:

Одних селив навкіл в яруги,

Других — між гору й водолив.

І кожний вождь задруги нині

Клявсь Родню вірністю навік

На власній крові та на глині,

Як по обряду Хорс прирік.

Роди єднались в весі всюди,

А весі — в верви й гродови[155].

І вал довкруж… Скрізь вежі-буди,

Засіки, болота, рови…