* * *

І ввів Бож Лану в рідні гридні,

Зціливши рани в двох серцях.

І не стихала гайда[170] три дні

Весільна, святочна оця!


І Лана плакала від щастя,

Як Бож конем її догнав,

І ходячи в весільнім рясті,

Світилась радістю вона.


І сли[171], й старійшини здалека,

Вожді, й Амаза тут були.

І злюбу в знак кличав лелека

На гридні в них своє “Кли-кли!..”

Загрузка...