І ввів Бож Лану в рідні гридні,
Зціливши рани в двох серцях.
І не стихала гайда[170] три дні
Весільна, святочна оця!
І Лана плакала від щастя,
Як Бож конем її догнав,
І ходячи в весільнім рясті,
Світилась радістю вона.
І сли[171], й старійшини здалека,
Вожді, й Амаза тут були.
І злюбу в знак кличав лелека
На гридні в них своє “Кли-кли!..”