Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

8 серпня 2014 року

• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»

8 серпня 2014 року. Виїзд розпочався у стилі найкращих традицій батальйону «Донбас». Десятки солдатів збираються на бій, який може стати останнім. Перевірка екіпірування, зброї та авто — обов’язкова річ, яку потрібно робити перед завданням. Ключове словосполучення тут — «перед завданням». Але більшість робить це безпосередньо перед виїздом.

На війні постійно потрібно тримати свої речі в порядку. Велике значення має навіть кількість речей. Що менше їх у вас, то більший порядок. Багатьох бійців практика не вчить. Постійно роблять одні й ті самі помилки. Ця доля спіткала й сьогоднішнє завдання. Радіоефір не витримує — потопає в постійних проханнях, пошуках і лайках. Не заправив машину. В когось вона взагалі не заводиться. Немає зброї. Відстав від підрозділу. Хтось ще спить, а командир не може його знайти.

Важкий старт. Двадцять кілометрів долаємо дуже повільно. Туалети, бензин і відставання — постійно гальмують усе.

Мар’їнка — невелике містечко біля західної частини Донецька.

— Там є конюшні Януковича.

— Щось я його жодного разу не бачив на коні.

— Он презиком был — он постоянно «на коне». В любом случае конюшни там его есть. Сепары гнездышко там свили.

— Базу мають?

— Вроде, да.

Зупиняємось перед кільцем. Усе було б як завжди, якби з нами не було цілого автобуса журналістів. Їх навіть більше, ніж коли ми штурмували Первомайськ. Якесь дежавю. Шумна атмосфера. Багато подразників у вигляді об’єктивів і клацаючих затворів. Фотографи відчайдушно намагаються знайти правильний ракурс.

Обличчя «Лєрмонтова» скривилось. І не в нього одного.

— Такое впечатление, что мы здесь фильм приехали снимать, а не врага уничтожать.

Комбат з офіцерами стоять осторонь. Показують руками в бік великого терикону. Журналісти все фільмують. Онлайн атака зараз почнеться.

Першим знову працює взвод «Фагота». Стрілець швиденько заземлює установку з ракетою і наводить.

— А куди вони стріляти будуть?

— Та, мабуть, в будку, що на териконі.

— А там хіба хтось є?

— Біс їх знає, хто там. Мабуть, є, якщо стріляють.

Фотокамери обступили навколо все. Ледве бачу того, хто буде стріляти.

— Уважаемые журналисты! Просьба не подходить сзади. Вас может обжечь выхлопным огнем.

— Так-так. Добре...

— Огонь!

Величезний вихлоп надає імпульс ракеті, залишаючи позаду вражені обличчя журналістів та конвульсійно клацаючі камери. Летить секунду й падає за сто метрів. У небо піднімається великий стовп землі. Це добре. Тепер тут не нудно.

— Да что за херня?! В Первомайске тоже самое было.

— Ракета бракованная!

— Не удержал ее просто...

— Давай, другую заряжай быстро!

Хлопці метушливо замінюють боєприпас. Журналісти вже не підходять так близько. Окремі навіть готуються втікати, якщо що.

— Заряджено!

— Огонь!

Друга ракета й не думає вилітати.

— Да что опять случилось?

— Осечка!

— Точно бракованные!

— Может, где-то просырели?

— В жопе просырелись! Меняйте ракету!

«Фагот» явно нервує. Ще б пак. Я б тоже нервував. Ціла делегація папарацці, комбат і багато офіцерів навколо. Усі спостерігають. Чекають на результат. А результату немає.

— Заряжено!

— Давай уже! Огонь!

«Клац». Вихлоп інверсійно вилітає позаду. Тепле повітря приємно вдаряється всім по мармизах. Дивлюсь у бік цілі. О чудо! Ракета вже в дорозі. «Фагот» стоїть біля оператора й тихо промовляє команди. Наче чародій читає заклинання:

— Аккуратно, аккуратно... Не сорви... Молодец... Молодец... Продолжай... Еще чуть-чуть...

Ракета повільно, але впевнено досягає цілі. Дерев’яна будка на териконі перетворюється на великий шар пилу.

— Молодец!

Згодом з’являється повідомлення в новинах, що батальйон «Донбас» знищив ворожий спостережний пункт.

— «Лермонтов», а вы будете стрелять?

— Нет, друже. Не хотим затмить такой светлый и прекрасный момент своей брутальной пальбой.

— Может попробуете разок?

— Нет, спасибо! Я в эти игры не играюсь.

«Лєрмонтов» не став нас тут довго затримувати. Усім осто­гидла ця бутафорія. Їдемо на базу. Тільки пальне витрачаємо. І час. Скільки ж нервів за сьогодні пішло?! І це задля якоїсь картинки! Слів більше немає.

— Hello! Can you help me?

— Yes, sure.

— I’m a journalist. Today I’ve arrived at your battalion. I was speaking with your chief-commander. He said, that I can live here with soldiers for a few days. May I live with your group?

— I don’t know. I need to ask my commander about that.

— What is his nickname?

— «Lermontov».

— OK. I’ll be waiting for you here.

Ще цього не вистачало. Тільки-но морально відійшли від сьогоднішніх «зйомок», а тут ще й іноземний журналіст хоче з нами жити.

— Друже командире, що ви на це скажете?

— Это все забавно конечно, но я не разрешаю. Так ему и передайте. Он вполне может работать на врага, прикрываясь журналистом. Пусть ищет себе другое подразделение.

— Підозр він ніяких не викликав...

— Я вас понимаю, но на войне враг может использовать любые средства. И этот журналист, каким бы невинным он не казался, не может быть исключением. Тем более, что никто из нас с ним лично не знаком.

Наївно з мого боку було сподіватися на іншу відповідь. До безпеки особового складу «Лєрмонтов» ставиться з великою від­по­відальністю. Прораховує все — безпека приміщень, місця ночівлі, бойові завдання. Ці завдання постійно здаються авантюрними й стихійними. Як можна просто взяти дві машини з бійцями й поїхати «кошмарити» ворожі пости? Але насправді там усе прораховано до дрібниць. До пізньої ночі «Утьос» і «Лєрмонтов» планують наші виїзди. Ворожі сили, дії кожного бійця, контрзаходи і різного роду маневри — усе це піддається аналізові «під лупою». Навіть прогноз погоди враховують.

Тому цей журналіст і не став винятком. Але для нього наша відмова не стала великою трагедією. Сприйняв це як нормальну річ і пішов шукати щастя в інших підрозділах. Може, воно й на краще. Наш гранатометний «рафінад» залишається законсервованим і концентрованим.

• Зведення новин

У районі Червоного Яру (Луганськ) відзначалися активні бойовы зіткнення підрозділів сил АТО з бойовиками.

Про це повідомляє керівник групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук. У районі населеного пункту Успенка підрозділи 80-ої аеромобільної бригади вступили у вогневий контакт із супротивником. Знищена жива сила й озброєння бойовиків.

Проведена спецоперація силами підрозділів 30-ої омбр і 3-го окремого полку спецназу.Супротивник зробив низку обстрілів позицій сил АТО, у тому числі обстріл вівся й з боку Росії.

• У результаті атаки на санітарний вертоліт, яку бойовики здійснили у четвер пізно ввечері, поранені троє льотчиків.

Про це повідомляє прес-центр АТО.

«Підтверджуючи свою суто терористичну природу походження 7 серпня о 18 годині 40 хвилин терористи відкрили вогонь по санітарному вертольоту Мі-8 (медевак)», — сказано в повідомленні.

• Росія продовжує постачати бойовикам на Донбасі важке озброєння, у четвер біля Красного Луча бойовики розгорнули 15 установок «Град». Про це на брифінгу у п’ятницю повідомив речник РНБО Андрій Лисенко.

• Донецькі терористи затвердили собі нового «прем’єра» Олек­сандра Захарченка. Про це повідомляє ИТАР-ТАСС.