Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

5 травня 2014 року

• Андрій Курков «Щоденник Майдану та війни»

5 травня. Українські шахтарі не воюють. Поки Одеса повільно приходить до тями після загибелі майже п’ятдесяти осіб 2 травня, в Донбасі триває війна, на якій уже особливо не підраховують жертв. Через день проросійські сепаратисти з переносних ракетних комплексів збивають українські військові вертольоти, щодня або українські десантники нападають на блокпости сепаратистів, або сепаратисти нападають на військові частини. Раз у раз ідуть бої за телевежі біля донецьких міст. Деякі телевежі вже по двічі переходили з рук у руки. Як тільки телевежу захоплюють сепаратисти, вони відразу вимикають мовлення українських телеканалів і вмикають російські телеканали. Потім, коли українські війська звільняють телевежу від окупантів, російські телеканали вимикаються, а українські знову з’являються в ефірі. З понеділка пішов рахунок жертвам і серед мирного населення. Сепаратисти ховаються за живим щитом із місцевих жителів. Православна церква Московського патріархату закликає віруючих виходити й ставати перед озброєними до зубів проросійськими бойовиками, але гинуть поки що не ті, хто приходить захищати своєю беззбройністю бойовиків, а випадкові перехожі. Адже бої йдуть на вулицях, біля будинків. У хід ідуть не тільки автомати й кулемети, але й міномети, і гранатомети. Неконтрольований політ чиєїсь кулі обірвав життя чоловіка, який вийшов на балкон подивитися, що відбувається в місті.

А в місті Слов’янську в цей час мінометним вогнем було підірвано автозаправку, йшов бій біля блокпоста проросійських бойовиків, котрим перегороджено трасу на Росію. У цьому бою українські війська втратили чотирьох солдатів убитими і вісім пораненими. Проросійський бойовик, який брав участь у битві, повідомив про два десятки загиблих сепаратистів. Але вся інформація, яка потрапляє і в інтернет, і в телевізійні новини, видається неперевіреною, неточною. Журналістів у містах, охоплених справжньою війною, залишилося дуже мало. В основному всю інформацію звідти викладають в інтернет місцеві жителі. Окремо виступають час від часу лідери сепаратистів, які заявили останніми днями, що до них прийшло підкріплення — сотні російських козаків, а також соратників по «великій російській ідеї» з Криму та південного сходу України. Ці заяви цілком можуть виявитися просто частиною психологічної війни, способом тиску на Київ і на українську армію. Одначе події 2 травня в Одесі, в яких брали участь немало громадян Росії та громадян невизнаної Придністровської республіки, дозволяють думати, що в оточені армією містечка Донбасу могли проникнути нові сили бойовиків. Усе нові й нові будівлі захоплюють озброєні сепаратисти, і навіть там, де вже тижнями немає української влади і де розбіглася міліція, вони продовжують захоплювати адміністративні будівлі. У Слов’янську, де щодня йдуть бої, де місто практично залишається під контролем бойовиків, сепаратисти знайшли ще один незахоплений будинок — районний пенсійний фонд — і зайняли його. Якраз його могли зайняти й новоприбулі бойовики, для яких не вистачило місця в уже зайнятих і забарикадованих будинках.

Відтоді, як до числа гарячих точок українського протистояння додалась Одеса, українці з острахом поглядають на ближні південні міста, де поки що тихо, незважаючи на їхню наближеність до Криму і Донбасу — на Херсон, Миколаїв і Запоріжжя. Ходять чутки, що ось-ось і там виникнуть масові заворушення зі стріляниною, з убитими й пораненими. І якщо це станеться, то виявляться правдою припущення багатьох політологів, які говорили, що Путін хоче відрізати Україну від Чорного моря і приєднати до Росії Придністров’я, захопивши вісім областей України, які відокремлють Придністров’я від Ростовської області Росії.

Українська столиця Київ тепер теж оточена блокпостами, на яких, крім співробітників ДАІ, чергують військові з автоматами і добровольці з «Народної самооборони». Вони уважно дивляться на номерні знаки автомобілів і на кількість пасажирів чоловічої статі в машині. Зупиняють машини рідко, але відразу перевіряють багажник і документи.

• Артем Шевченко «Слов’янськ. Початок війни»

ПЕРШИЙ ВЕЛИКИЙ БІЙ

Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України:

— Найскладнішим було — переходити зі стану світовідчуття мирного часу в ситуацію, коли правила змінилися. Вся мораль змінилася, все змінилося. І потрібно було приймати рішення, тому що інакше втрати будуть великі. І ось це нам найбільше заважало оразу розчавити все сепаратистське кодло.

На аеродром Краматорська, який охороняли солдати 85-ї авіаційної комендатури, на початку травня прибули додаткові армійські сили: десантники 95-ї Житомирської бригади та спецпризначенці з 8-го Хмельницького полку. Загалом гарнізон Краматорського аеродрому з кінця квітня був заблокованим у ворожому оточенні під постійними атаками бойовиків. Вони понад усе хотіли отримати контроль над повітряною брамою всієї півночі Донецької області.

Для нинішнього генерал-полковника у відставці Юрія Аллерова 5 травня 2014 року відбувся особливий бій. Уперше в ньому брала участь така велика кількість учасників з обох сторін. Уперше бойові дії тривали так довго — до п’яти годин. Уперше такий інтенсивний бій сторони вели на одній відносно вузькій ділянці фронту — перехресті доріг у селі Семенівка на основній трасі М-03 Київ — Харків — Ростов.

Застосовувався весь арсенал легкої та важкої стрілецької зброї: автомати, снайперські гвинтівки, ручні й великокаліберні кулемети, ручні та підствольні гранатомети.

Юрію Аллерову довелося, командуючи цим боєм, перейматися не лише долею всіх бійців, а й особливо долею одного з них.

У бойових порядках загону, який рухався з Краматорська в бік Ізюма, перебував і вів активний вогонь по противнику його син — Владислав Аллеров, офіцер-спецпризначенець групи «Вега» НГУ. Крім нього в тому бою взяли участь кілька досить відомих бійців: отримав поранення рідний брат Сергія Кривоноса — спецпризначенець-гвардієць Владислав Кривонос, активно себе виявили командири «Омеги» полковники Анатолій Стрельченко та Сергій Асавелюк. Серед офіцерів «Альфи» перебував і вміло вів бойові дії Олександр Устименко, який згодом став начальником Центру Спецоперацій «А», тобто командиром головного антитерористичного підрозділу країни.

Юрій Аллеров, позивний «Карпати», генерал-полковник, командувач Національної гвардії України (грудень, 2015 — травень, 2019):

— Ми вивели основну групу з Краматорська, яка там була не потрібна. Цей бій був зустрічний, заразом і подивилися, що там є у ворога. Ми завдали серйозних втрат противнику, тому що, за оперативною інформацією, яка до мене надходила, вони були такими: понад 40 осіб 200-х і сотні поранених, тобто морг заповнений. У них був шок. Навіть є висловлювання Гіркіна, що для них це було, як «маленьке пекло».

Наш офіцер бойової групи «Альфа», що йшла з Краматорська, і якому я ставив завдання тут… ви розумієте, коли хлопці виходять із бою, а він із криком на мене: «Генерал, на твоїх руках кров!» Я кажу: «Я знаю…» Багато тоді було емоцій.

Цей час таки переламний, тому що «Альфа» ніколи не працювала в таких бойових умовах, коли ворог добре озброєний. Це складана ситуація: територію ми не контролюємо, а противник — скрізь. Єдине, що нам тоді не дозволило втратити багато людей, те, що в «Альфи» була досить непогана екіпіровка і всі наркотично-знеболювальні засоби. Вони віддавали їх нашим пораненим хлопцям.

Доповідаючи керівництву штабу про перебіг і результати цього бойового зіткнення, я сказав: «Це не Антитерористична операція, це повноцінна війна». Такий я зробив підсумок доповіді.

Це були перші одночасні втрати кількох військово­службовців сил Антитерористичної операції в одному жорстокому кількагодинному бою з противником. У ньому віддали свої життя прапорщик-нацгвардієць Віктор Долінський із Вінницького загону «Ягуар» і двоє офіцерів СБУ з групи «Альфа»: майор Руслан Лужевський і полковник Олександр Аніщенко. Ще восьмеро бійців було поранено.

• Зведення новин

На околиці Слов’янська почався бій між силовиками, які проводять АТО, і диверсантами. Про це повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, передає «Інтерфакс-Україна».

За його словами, є вбиті серед українських бійців.

«Точна кількість загиблих зараз уточнюється», — сказав Аваков.

Він розповів, що в ході АТО викрили засідку терористів, які були добре озброєні, аж до мінометів.

«З ранку загін АТО розкрив засідку — бойове угруповання терористів. Вони застосовують важке озброєння, стріляють з великокаліберної зброї, застосовують міномети та іншу техніку», — сказав Аваков. За його словами, поранені є з обох сторін, кількість постраждалих з українського боку — до 8 осіб. За його словами, українським силовикам протистоїть близько 800 осіб.

• Уряд прийняв рішення про тимчасове закриття пунктів контролю і пропуску на кордоні України в Криму. Про це йдеться у розпорядженні Кабміну. До таких кроків Україна вдалась «у зв’язку із загостренням ситуації в АРК і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації».

• Під Слов’янськом Донецької області в понеділок загинули шестеро людей, близько 100 осіб дістали поранення. Про це повідомила речниця СБУ Марина Остапенко на своєму «Фейсбук».

5 травня близько 14.30 під час виконання бойового завдання та заходу на ціль в районі Слов’янська був підбитий вертоліт збройних сил Мі-24. Про це повідомляє прес-служба Міноборони.

Внаслідок падіння вертольоту в річку, військові льотчики залишились живими.