Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

17 серпня 2014 року

• Роман Зіненко «Іловайський щоденник»

Наступного дня — 17 серпня 2014 року, на шикуванні в аеропорту зі складу нашого батальйону відібрали 50 бійців. Заступник командира батальйону полковник Печененко оголосив перед строєм, що для виконання дуже відповідального завдання потрібно 50 добровольців. Якщо у когось є причини, через які він не може чи не хоче брати участь в операції, то він може залишитися в Маріуполі. Ніхто тоді не вийшов із строю. Всі були готові, та потрібні були лише 50 чоловік, і тоді командир 1-ї роти Гостищев на свій розсуд залишив деяких бійців для несення нарядів у розташуванні в аеропорту та охороні важливих об’єктів. Відібраним для участі в операції бійцям було поставлене завдання — підготуватися до виступу у напрямку Донецька.

Центральна зала маріупольського аеропорту скидалася на розбурханий вулик. Командири взводів віддавали накази бійцям збирати речі та виносити із збройової кімнати боєкомплект і запаси продуктів харчування. Я був водієм зеленого броньованого інкасаторського автомобіля, який з легкої руки Фізрука був прозваний «халком». Мені потрібно було приготувати до відправлення авто, і я поїхав до заправників, щоб заповнити паливний бак. Після заправки я підігнав «халк» до центрального входу аеропорту і так само, як і решта, став збирати речі та перевіряти екіпіровку. Перед відправкою ретельно готували транспорт. На автомобілі наносили розпізнавальні знаки та заклеювали фари й габаритні ліхтарі, щоб не видавати рух колони в нічний час. Куди саме ми їдемо — відомо не було. Більшість особистих речей сказали не брати, оскільки операція по зачистці одного з населених пунктів, куди ми вирушаємо, триватиме не більше трьох днів. Запасів харчування, відповідно, брали в такому ж розрахунку. Увечері 17 серпня 2014 року близько 23:00 колона вирушила з Маріуполя і вночі прибула в Старобешево. Там ми зустрілися з другою групою нашого батальйону, що прибула з Дніпро­петровська. Більшість хлопців другої групи щойно пройшли тижневу обкатку на полігоні, і разом зі своїми інструкторами прибули в зону АТО. Частина бійців розмістилася до ранку в будівлі, а решта зайняли кругову оборону в районі старобешівської лікарні. Всю ніч чули гуркіт пострілів та вибухів десь у напрямку Іловайська. Вранці нам поставили завдання — вирушати під Іловайськ.

• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»

17 серпня 2014 року. Іловайськ. Це вже третій раз. Навіщо взагалі сюди поперлись? Краще б довбали далі Мар’їнку. Там і до Донецька ближче, і під­розділів також менше. Ніхто не заважає вибирати цілі й знищувати ворога. А тут кругом підрозділи Збройних сил та інші добровольчі батальйони.

Зараз тільки ранок. Їхали сюди страшенно довго. На карті відстань становить усього поза сто кілометрів. А з нашим батальйоном доводиться цю відстань долати ніч. Ніхто нічого не вчиться. На зборах одні й ті самі проблеми та постійні зіваки.

Комбікормовий завод у Кутейниково. Нарешті приїхав комбат. Навколо натовклося вже багато народу. Протиснутись досередини марно.

Через десять хвилин усі розходяться.

— «Камаз», що там було?

— Шо-шо?! Ничего! Прыгай в тачку. Едем в разведку.

З нами ще кілька наших машин. Мчимося до блокпоста в Многопіллі. Солдати тут, як негри. Сонце добре зробило свою роботу. Як вони тут виживають?

На перехресті повертаємо ліворуч на поле. Воно ледь-ледь розбавлене самотніми будиночками. Один — з одного боку, другий — з іншого... Пейзажний краєвид. Дорога ґрунтова. За нами тягнеться величезний шлейф куряви. Тим, хто їде в кінці колони, можна навіть не заздрити. Ковтають пилюку в буквальному сенсі.

Зупинились. Якесь село. У порівнянні з нашим запилюченим круї­зом — це оаза. Повсюди густі зелені дерева. Дорога викладена камінням. Свіже повітря. Можна від сонця навіть урятуватись. Але момент естетизму зникає при перших обрисах важкої техніки та місцевих солдатів. Збоку стоять важкі міномети, глибоко закопані в землю.

• Зведення новин

На Луганщині терористи збили український винищувач «Міг-29».

Як повідомляє речник штабу АТО Леонід Матюхін, атака на літак сталася в ніч на 17 серпня після того, як пілот успішно завдав масований авіаційний удар та знищив техніку та велику кількість бойовиків.

Згідно з повідомленням, пілоту вдалося катапультуватися, наразі він вже доправлений у безпечне місце.

• За минулу добу у Донецьку в результаті бойових дій загинули 10 мирних жителів і 8 отримали поранення різного ступеня складності.

Про це повідомили в Донецькій міськраді.

«У ніч на 17 серпня звуки залпів і вибухів лунали по всьому місту. Станом на 9.30 обстановка в місті зберігається напруженою. За інформацією мешканців міста, у всіх районах періодично чутні залпи з важких знарядь», — наголошується в повідомленні.

У Петровському районі внаслідок масованих артобстрілів, які тривали всю ніч, постраждали житлові будинки на 6 вулицях. На місці працюють бригади МНС, ступінь пошкоджень встановлюється.

Також під артобстріл потрапило м. Моспіно, постраждав 21 житловий будинок приватного сектора.

• 95-та бригада Збройних сил України взяла під контроль м. Ясинувата в Донецькій області.

Про це у своєму Твіттері повідомив президент Петро Порошенко.

• Терористи взяли у полон трьох офіцерів Збройних сил України, яких запросили до себе з метою перемовин.Метою зустрічі було звільнення полонених українських волонтерів.

Про це повідомили у прес-центрі АТО.

«Сьогоднішній день позначився надзвичайно підступним кроком терористів. Вони взяли у полон людей, яких запросили до себе з метою перемовин. Три офіцери Збройних Сил України без зброї та з білим прапором прийшли на місце попередньої домовленості», — йдеться у повідомленні.

• У зоні АТО 17 серпня загинув командир 73-го морскього центру спеціального призначення капітан другого рангу Олексій Зінченко.

Про це повідомив голова Миколаївської ОДА Вадим Меріков.

«Засмучений звісткою про загибель Олексія Зінченка — командира очаківських морських піхотинців. Він бився на підступах до Донецька, де орудують російські терористи», — зазначив Меріков.