Лейтенант Колле сидів за столом Соньєра і здивовано слухав, ідо казав йому по телефону Фаш. «Чи добре я все почув?»
— Брусок мила?' Але як Ленґдон дізнався про маячок?
— Софі Неве, — відповів Фаш. — Це вона йому сказала.
— Як? Навіщо?
— Гарненьке запитання, але я щойно прослухав запис, який підтверджує, що вона його попередила.
Колле онімів: «Що Неве собі думає? Фаш має докази, що Софі зірвала операцію із затримання злочинця? Софі Неве не лише звільнять з роботи, вона може опинитися за ґратами».
— Але, капітане... то де ж Ленґдон зараз?
— Ще десь спрацювала пожежна сигналізація?
— Ні, капітане.
— І ніхто не пролазив попід ґратами на вході до Великої галереї?
— Ні. Там весь час чергував один працівник служби безпеки Лувру. Як ви й просили.
— Добре. Очевидно, Ленґдон досі у Великій галереї.
— В галереї? Що він там робить?
— Охоронець зі служби безпеки Лувру озброєний?
— Так, капітане. Це начальник охорони.
— Скажіть йому, хай зайде досередини, — наказав Фаш. — Доки мої люди знову займуть пости по периметру музею, мине кілька хвилин, а я не хочу, щоб Ленґдон тим часом вислизнув. — Фаш на хвильку замовк. — І ще скажіть цьому охоронцеві, що агент Неве, мабуть, теж там із ним.
— А я думав, агент Неве пішла.
— Ви особисто бачили, як вона виходила?
— Ні, капітане, але...
— Ніхто з тих, хто чергував на вулиці, теж не бачив, як вона виходила. Бачили тільки, як вона заходила.
Колле був вражений зухвалістю Софі Неве: «Вона досі в музеї?»
— Займіться цим, — наказав Фаш. — Хочу, щоб до мого повернення Ленґдон, і Неве були в наручниках.
Коли трейлер поїхав, капітан Фаш зібрав своїх людей і ввів їх у курс останніх подій. Затримати Роберта Ленґдона виявилося не так просто. А тепер, коли йому допомагає агент Неве, загнати його в глухий кут, мабуть, буде набагато важче, ніж він думав спочатку.
Фаш вирішив не ризикувати.
Зваживши всі варіанти, він відіслав половину людей назад до Лувру стежити за входами й виходами. А другій половині наказав чергувати біля єдиного місця в Парижі, де Роберт Ленґдон міг знайти безпечний притулок.