Код да Вінчі

Розділ 88

Ленґдон і Софі пройшли через турнікет на станції метро «Темпль» і спустилися в похмурий лабіринт тунелів і платформ. Ленґдон почувався геть спустошеним. Його мучило відчуття провини.

«Я втягнув у це Лі, і тепер він у величезній небезпеці».

Вчинок Ремі його приголомшив, але, зрештою, усе було логічно. Той, хто шукав Ґрааль, завербував людину в таборі суперника. Вони прийшли до Тібінґа з тієї ж причини, що і я. Упродовж століть люди, які багато знали про Ґрааль, як магніт, притягували і вчених, і злодіїв. Те, що Тібінґ уже давно був під прицілом, мало б трохи заспокоїти сумління Ленґдона. Але не заспокоїло. «Ми мусимо знайти Лі й допомогти йому. Якнайшвидше».

Ленґдон пішов за Софі на платформу Кільцевої лінії, де був телефон-автомат. Вона твердо вирішила подзвонити в поліцію, попри погрозу Ремі. Ленґдон сів неподалік на брудну лаву. Він щиро каявся, що втягнув Тібінґа в халепу.

— Найкращий спосіб допомогти Лі, — повторювала Софі, набираючи номер, — це негайно звернутися до лондонської поліції. Повір мені.

Спочатку Ленґдон із нею не погоджувався, але коли вони разом проаналізували становище, розрахунок Софі став йому зрозумілий. Зараз Тібінґові ніщо не загрожує. Навіть якщо Ремі й інші знають, де могила рицаря, то їм однаково потрібна допомога Тібінґа, щоб розшифрувати слово-ключ. Найбільше Ленґдона непокоїло, що буде після того, як карту з місцем заховання Ґрааля знайдуть. Вони захочуть позбутися Лі.

Якщо є якийсь шанс допомогти Лі і ще раз побачити наріжний камінь, то в кожному разі Ленґдон мусить знайти могилу першим. На жаль, Ремі дістав велику фору.

Завдання Софі — пригальмувати Ремі.

Завдання Ленґдона — знайти могилу.

Софі заявить про Ремі й Сайласа у лондонську поліцію. Вони будуть змушені переховуватись, або ж — іще краще — їх заарештують. План Ленґдона був не такий чіткий. їм треба доїхати на метро до Королівського коледжу, що неподалік: він славиться своєю електронною базою даних на релігійну тематику. «Це досконалий дослідницький інструмент, — так казали Ленґдонові. — Миттєво дає відповіді на всі запитання щодо історії релігій». Цікаво, як ця база даних відреагує на запит про «рицаря, якого ховав папа»?

Софі нарешті додзвонилась до лондонської поліції.

— Відділок на Снов-хілл, — відповів диспетчер. — 3 ким вас з’єднати?

— Я хочу заявити про викрадення людини, — Софі знала, що говорити треба чітко й коротко.

— Ваше ім’я, будь ласка?

Софі на мить завагалась.

— Агент Софі Неве, французька судова поліція.

Посада справила належне враження.

— Хвильку, міс. Я з’єднаю вас із детективом.

Чекаючи на з’єднання, Софі розмірковувала, чи лондонська поліція взагалі повірить її описові викрадачів Тібінґа. Чоловік у смокінгу. Нічого кращого підозрюваний просто не міг би одягнути. Але навіть якщо Ремі перевдягнеться, тож він працює не сам, а на пару з монахом-альбіносом. Такого не помітити неможливо. До того ж із ними заручник, і вони не можуть їздити громадським транспортом. Софі подумала, чи багато лімузинів марки «ягуар» їздить вулицями Лондона.

Здавалося, її з’єднують з детективом цілу вічність. Ну ж бо! Софі почула, як у слухавці щось клацнуло і пішли гудки.

Минуло п’ятнадцять секунд.

Нарешті чоловічий голос відповів:

— Агент Неве?

Приголомшена, Софі відразу впізнала цей грубуватий тон.

— Агенте Неве, де ви, чорт забирай? — допитувався Безу Фаш.

Софі заніміла. Очевидно, капітан Фаш попросив диспетчера лондонської поліції негайно дати йому знати, якщо Софі зателефонує.

— Слухайте, — Фаш перейшов на французьку і говорив дуже чітко. — Вчора я припустився жахливої помилки. Роберт Ленґдон ні в чому не винний. Усі звинувачення проти нього знято. Але тепер ви обоє в небезпеці. Ви мусите якнайшвидше прийти до поліції.

Софі заніміла з подиву. Вона не знала, що відповісти. Фаш не належав до тих, хто вибачається.

— Ви мені не сказали, — вів далі Фаш, — що Жак Соньєр був вашим дідом. Я готовий пробачити вам вашу вчорашню поведінку з уваги на те, що ви пережили емоційний стрес. Однак зараз ви й Ленґдон мусите задля власної безпеки прийти до найближчого відділку лондонської поліції.

«Він знає, що я в Лондоні? А що він іще знає?» У слухавці щось дирчало, наче поблизу свердлили або працювало якесь обладнання. Крім того, на лінії весь час щось дивно клацало.

— Ви що, намагаєтесь відстежити, звідки я телефоную, капітане?

— Ми з вами мусимо співпрацювати, агенте Неве, — твердо сказав Фаш. — Ми обоє зараз можемо багато втратити. Я намагаюся врятувати становище. Минулої ночі я помилився у висновках, і якщо ця помилка призведе до смерті американського професора і криптографа французької судової поліції — моїй кар’єрі кінець. Я розшукую вас уже кілька годин, щоб захистити від небезпеки.

З тунелю повіяв теплий вітер, до платформи наближався поїзд. Софі планувала на нього встигнути. Ленґдон, очевидно, теж; ось він встав і пішов до неї.

— Вам треба знайти чоловіка на ім’я Ремі Леґалудек, — швидко сказала Софі. — Це слуга Тібінґа. Це він щойно викрав Тібінґа в церкві Темпля і...

— Агенте Неве! — крикнув капітан Фаш, а поїзд тим часом з гуркотом заїхав на станцію. — Це не телефонна розмова. Ви й Ленґдон маєте негайно з’явитися в поліцію. Задля вашої ж безпеки! Це наказ!

Софі повісила слухавку і чимдуж кинулася з Ленґдоном до поїзда.