Пауло Коельйо. Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)

ін трохи поспав, а я знову не склепила повік, дивлячись у сутінковий прямокутник вікна. Ми встали, повечеряли з господарями, що ніколи не вели розмов за столом, і він попросив у них ключ від дому.

— Сьогодні ми повернемося пізно, — сказав він господині.

— Молодята, вам треба розважитися, — сказала вона у відповідь. — І якнайкраще відпочити за ці святкові дні.