Пауло Коельйо. Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)

прокинулася від того, що мене тряс якийсь чоловік.

— Випий! — казав він. — Випий скоріше!

Я не розуміла, що відбувається, й не мала сил опиратися. Він розтулив мені губи й змусив випити якусь рідину, що опалила мене зсередини. Я побачила, що він у самій сорочці, а на мені — його куртка.

— Пий іще! — наполягав він.

Я так і не розуміла, що ж воно коїться, та все одно послухалась. А потім знову склепила повіки.