Пауло Коельйо. Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)

оли я повернулась до Сен-Савена, була вже майже ніч. Перед будинком, у якому ми винайняли кімнату, була припаркована машина.

— Де ти була? — запитав він, щойно побачивши мене.

— Блукала, молилась, — відповіла я.

Він міцно обійняв мене.

— А я, було, навіть злякався, що ти поїхала собі геть. Ти — найцінніше, що я маю на цій землі.

— І ти — те саме для мене, — відповіла я.