Синi етюди

ТУЛЬСЬКИЙ ПУЗАТИЙ САМОВАР.

Товариш Пупишкiн до того був зворушений, що заплакав радiсними сльозами й поцiлував по три рази - по руському звичаю - публiку, що пiдносила йому самовар: машинiстку пролеткульту й писаря пролеткульту. Потiм публiка ще щиро вiтала товариша Пупишкiна й качала його на руках.

…А потiм одна публiка зовсiм розiйшлась, а друга публiка зовсiм залишилась.

…В театральнiй студiї дзвенiли тарiлки.

…Новий Рiк. Щастя. На вулицi було ясно, бо людське щастя i найсправжнiше це: бачити глибоке небо чути веснянi подихи, бачити зиму, лiто, осiнь, вересень… Це найсправжнiше щастя, i не треба для цього гадати на водi, з воском i як "Свiтлана".

…В пролеткультi був некрасивий карлик Альоша - з Льолею приїхав. Прийшов уже й товариш Огре.

Але знову дивився горбун Голгофою, коли вели легендарного Христа на Голгофу. Потiм раптом iз тоскою i спорзно дивився на красивих дiвчат. ..Летiла Маруся з товаришем Мамочкою й пiдморгувала товаришевi Огре. За стiл не сiдали до пiв на дванадцяту й никали з кiмнати в кiмнату.

Бiгав пролеткультiвський поет i всiм декламував:

- "О, красний прекрасний цвєт! Рабочiй, рабства больше нєт! Вперьод, вперьод! Время не ждьот. Так, i вздихая, i вздихая, на панелi iзмизганих улiц струiтся Первоє мая".

Пролеткультiвський поет нiяких авторитетiв теж не визнавав,- як i Мамочка. Вiн був, так би мовити, зовнi всякої "авторитарносте". Маруся каже: "Ранiш досить поряднi вiршi писав. А тепер лаври iмажинiзму не дають покою… Пороть треба".

I ще Маруся каже: "Буває, люди течуть бiля серця… Правда?" - i вiд неї так пахне сонцем, наче вона перепливла сонце, коли ярами проходив туман, а луки спiвали на "достойно" в юне небо… а хлоп'ята розкладали вогнище й пасли коней. Конi пiдводять голови, прядуть вухами й тривожно дивляться в нiч.

…Некрасивий карлик спорзно дивився на красивих дiвчат, але дiвчата не звертали на нього уваги.

Тодi пiдiйшла до Альошi дiвчинка, i некрасивий карлик погладив її по голiвцi.

Вiддалiк сидiла (теж) некрасива жiнка. Вiд тiєї жiнки й пiшла дiвчинка. То була її мама… I мама сказала дiвчинцi:

- Настенько! Коли тебе будуть питати про маму, так ти не кажи, що я твоя мама, а скажи, що я твоя сестра.

Некрасива жiнка, мабуть, хотiла кохати й тому не хотiла, щоб знали, що в неї єсть уже така велика дiвчинка.

…Некрасивий карлик iще раз погладив по голiвцi дiвчинку, по її м'яких, як пух, волоссях. Вiн спитав, показуючи на некрасиву жiнку:

- Дiвчинко! Ото твоя мама?

Тодi дiвчинка сказала:

- Я сестра мамина, у мене мами нема!

…Прийшов товариш Огре з Льолею й з товаришем Пупишкiним. Дзвенiли тарiлки. В однiй кiмнатi спiвали "малоросiйських" пiсень - трохи зажурних, не таких, як пiд Новий Рiк.

…А Новий Рiк - щастя.- У Льолi згорiли вуха, Льоля горiла й досi. Товариш Огре розгублено вiдповiдав на запитання…

…Товаришка Шмiдт сказала:

"Ви безпартiйний?"

…О, красний, прекрасний цвєт! Рабочiй, рабства больше нєт!..

А в фойє й досi говорили про те, як товаришi Пупишкiну пiднесли самовар - сюрприз од публiки, i досi кричав Мамочка.

…Нарештi покликав за стiл. Дзвенiли тарiлки. Було пиво. В сусiднiй кiмнатi була й "миколаївська". "Миколаївську" пили тi, кого викликав - по секрету - пролеткультiвський поет. Були тости.

…Маруся верещала:

- Слухайте про начотчикiв. Скоро почнеться полiтпровiрка. Наша публiка майже збожеволiла: зудить-зудить, як приготовiшка. Скоро на Сабурову дачу пачками… Словом - Гопсаса!

Але Марусi нiхто не слухав, i вона втекла з вечора.

…Товариш Огре захмелiв.

Захмелiв i горбун. Тодi сказав товариш Огре товаришевi Пупишкiну: - Так, я п'яний.

Але що в п'яного на язицi, те в тверезого на думцi… Знаєте?.. I скажу правду: боляче! Бо нi сюди нi туди: бiла ворона.

Товариш Пупишкiн сказав:

- Совершенно правiльно: нi сюди Микита, нi туди Микита… Це участь iнтелiгенцiї… Ну, а як менi правду сказати, то i я трохи iнтелiгент. Правда, не той, так би мовити…

…А пролеткультiвський поет знову кричав над Льолiним вухом:

- Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!

Льоля думала про постановку пародiї на "Лiлюлi", потiм подивилась на товариша Огре й задумалась.

…Дванадцята година.

Новий рiк. Щастя. Новий рiк по новому стилю, "в стилi" уесесер.

…Товариш Огре говорив:

- Так, я трохи п'яний i скажу: сiра осiнь на моїй душi… А два з половиною роки я був членом капебеу, i на всiх фронтах… а тепер боляче: знаєте - бiла ворона…

Товариш Пупишкiн говорив:

- Совершенно правiльно! Це закон матерiалiстичної дiалектики. Битiє опредєляєт сознанiє. Iде на змiну пролетарiат.

Потiм товариш Пупишкiн пiдiйшов до самовара, до свого сюрприза, i сказав:

- Хороший самовар. Справжнiй тульський… Так що молодцi, хлопцi!

…Некрасивий карлик Альоша раптом зiрвався й пiшов у куток. Теплий хмiль iз голови перейшов йому в нутро, i вiдчував горбун, що наростає в грудях, накипає щось, i дивився на красивих дiвчат уже злiсно й спорзно. Але раптом усе туманилось - тодi виростали перед очима дикi поля й розстрiляний горизонт,- i от загорiвся захiд. Вечiр. Перепелиний бiй, i так незносно пахне трава.

…Чого ви замислились?

До Альошi пiдiйшла некрасива жiнка, яка залишила свою дiвчинку в сусiднiй кiмнатi. Некрасива жiнка, граючи очима, сiла бiля горбуна.

…Сiла?

- Сiла!

…Тодi некрасивий карлик спитав злiсно й яро:

- Чого я задумався?

I плюнув в обличчя некрасивої жiнки. Цього нiхто не бачив, i некрасива жiнка мовчки вiдiйшла, знизивши голову: покiрно, як на Голгофу.

…Iшла друга година. Дехто пiшов уже в сусiдню кiмнату й там заснув. Але бiльшiсть сидiла за столом.

Льоля ще випила трохи, й була вже весела, i говорила про постановку пародiї на "Лiлюлi". Товариш Огре мовчки слухав товариша Пупишкiна.

…Тодi пiдiйшов до столу Альоша й сiв бiля Льолi. Дехто дивився у вiкно, де мрiяло небо…