Тайники розкриваються вночі

1

Ergo — отже (лат.). Cogito ergo sum — Я мислю, отже, я існую. (Рене Декарт). (Тут і далі прим. — Rem_Karpov).

2

Конча-Заспа — історична місцевість на південній околиці Києва. Охоплює селища Чапаєвку, Козин та Плюти, дачну і лісопаркову місцевість уздовж правого берега Дніпра. На території Конча-Заспи знаходяться санаторії «Конча-Заспа», «Жовтень», «Пролісок», спортивна база футбольного клубу «Динамо» (Київ). Назва — від сполучення місцевих діалектних слів: заспа — пересипані мулом або піском озеро, рукав річки, струмок; конча — їх кінцева частина, край. Походить, імовірно, від численних заток Дніпра та ін. водоймищ, що існують у К.-3., та від наявних тут урочища Конча (згадане 1799) і хутора Заспа (згаданий 1800). Існують також однойменні озера. Назва «Конча-Заспа» вживається з поч. 20 ст. У дорад. час ці землі належали Видубицькому і Введенському монастирям, частково — рос. царській родині.

3

Міст Патона — один із мостів через Дніпро у Києві. Початок будівництва — 1940 рік, прийнятий в експлуатацію 5 листопада 1953 року. Перший у світі суцільнозварний міст завдовжки 1543 метри. Безпосередню участь у проектуванні та будівництві моста брав академік Євген Оскарович Патон, іменем якого названо цю споруду.

4

Куренівське кладовище — одне з міських кладовищ Києва. Розташоване в Подільському районі, у місцевості Куренівка, між Сирецькою вулицею і залізницею. Кладовище виникло в 19 столітті. Щодо точної дати заснування джерела вказують різні роки: 1825, 1848, 1868. Було створене як кладовище села Куренівка. У 1929 році перетворено на один із міських некрополів Києва. 1957 року офіційно закрите для нових поховань (дозволялося підзахоронювати прах померлих тільки в урнах до могил родичів). Нині на кладовищі налічується близько 6 800 могил. Сучасна адреса: вул. Валківська, 19

5

Майдан Калініна (з 1991 року Майдан Незалежності) — центральна площа Києва. Розташована між Хрещатиком, вулицями Бориса Грінченка, Софійською, Малою Житомирською, Михайлівською, Костьольною, Інститутською, Архітектора Городецького та провулком Тараса Шевченка. В 1935 році Радянську площу перейменували на площу імені Калініна (на честь першого голови Верховної Ради СРСР М. І. Калініна; у 1977–1992 роках його ім'я мала Михайлівська площа). Колишні назви: Козине болото, Хрещатицька площа, Думська площа, Радянська площа, майдан ім. 19-го вересня, площа Жовтневої революції.

6

Печерськ — історична місцевість у центрі Києва. Розташована між Липками, Кловом, Звіринцем і Дніпровими схилами. Назва — від печер Києво-Печерської лаври (засн. в 1051), що існують з найдавніших часів. Почав формуватись у 12 ст. як Печерське поселення довкола лаври і на місці кол. с. Берестове. У 16–17 ст. — Печерське містечко. Після спорудження у 1-й пол. 18 ст. Старої Печерської фортеці — адміністративний центр Києва. На Печерську збереглися унікальні пам`ятки архітектури часів Київської Русі та наступних століть. Печерськ славиться чудовими парками на дніпровських схилах. У 1964 році на Печерську відкрито Центральний ботанічний сад з чудовим садом бузку та дендрарієм.

7

Бессарабка — історична місцевість в районі Бессарабської площі Києва. Відома з кінця 18 століття, коли тут було відкрито потужне водне джерело, побудовано басейн, а згодом виник базар. У кінці 18 — на початку 19 століття на Бессарабці розміщувалася також кінна поштова станція. Назва — від великої кількості приблудлих, бродячих людей, які оселялися тут в халупах поблизу Крутого узвозу. Ці люди одержали у киян назвисько «бессараби» («басараби»). За іншою версією, назва походить від селян з Бессарабії (Молдови) і півдня України, які торгували тут. У 1910–1912 на Бессарабці збудовано Бесарабський ринок з торговельною площею 896 кв.м. (архітектор Г. Ю. Гай).

8

Gutta cavat lapidem non vi, sed saepe cadendo (лат.). — «Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням.» Овідій.

9

Шишкін Іван Іванович — (25 січня 1832 — 20 березня 1898) — російський художник-пейзажист, живописець, рисувальник і гравер-аквафортист. Академік (1865), професор (1873), керівник пейзажної майстерні (1894–1895) Академії Мистецтв. Засновник товариства пересувних художніх виставок. Найвідоміша робота — «Ранок в сосновому лісі», 1889р.

10

Володимирська вулиця — вулиця в Шевченківському районі м. Києва. Пролягає від Андріївського узвозу та Десятинної вулиці до Короленківської вулиці. В Х столітті пролягала через найдавніші частини Києва — Місто Володимира та Місто Ярослава. Це була головна міська вулиця, що вела від парадного в'їзду Золотих воріт до головного храму — Софійського собору та до княжих та боярських палаців Акрополя (Старокиївської гори). В силу історичного інтересу вулиця є одним із найпривабливіших туристичних куточків Києва, адже тут збереглися унікальні пам'ятки ХІ — ХІХ століть — Софійський собор, комплекс Софійського монастиря, рештки Золотих воріт, будівлі Київського університету, Педагогічного музею, Оперного театру.

11

Корчувате — історична місцевість, поселення на пд. — сх. околиці Києва. Розташоване вздовж частини Столичного шосе, вулиці Набережно-Корчуватської на правобережжі Дніпра.

12

Першотравневий масив — перший житловий масив Києва. Забудова розпочалася у 1957 році, основна забудова здійснена впродовж 1959–1963 років. Домінують 5-поверхові «хрущовки» із вкрапленням багатоповерхівок пізнішого часу. Назва масиву походить від колишнього селища імені Першого Травня, що було забудоване наприкінці 1920-х років.

13

Брест-Литовський проспект (сучасна назва — з 1985 року — Проспект Перемоги) — проспект у Шевченківському, Солом'янському та Святошинському районах Києва. Одна з найдовших магістралей міста (11,8 км). Проспект відомий з першої половини XIX століття як Житомирське і Києво-Брестське шосе. Із кінця XIX століття, від початку його забудови, мав назву Брест-Литовське шосе, в 1964–1985 роках — Брест-Литовський проспект.

14

Повітрофлотське шосе (сучасна назва — з 1963 року — Повітрофлотський проспект) проходить через Шевченківський та Солом'янський райони Києва. Виникло у середині ХІХ століття як дорога до с. Жуляни. 1858 року здобуло назву Кадетське шосе — на початку сучасного проспекту було споруджено будівлю Київського Кадетського корпусу (1848–1857). На рубежі 1910-х — 1920-х років шосе було подовжено в район нинішньої Севастопольської площі через виникнення військового аеродрому, на базі якого згодом було утворено аеропорт «Київ» («Жуляни») (відкрито 1924 року). У 1934–1941 та 1943–1944 роках шосе мало назву Героїв Статосфери, у 1941–1943 роках — Кадетське шосе, 1944–1963 роках — Повітрофлотське шосе.

15

Святошино — історична місцевість Києва, розташоване за 10 км на захід від центру міста (між залізницею Київ — Коростень, Борщагівкою, Катеринівкою і Біличами). Історична місцевість; дачне селище; житловий масив, збудований на піщаних грунтах у лісовому хвойно-листяному масиві. До складу Святошина входить також Академмістечко.

16

Ірпінь — місто обласного підпорядкування в Київській області України, розташоване на річці Ірпінь. Залізнична станція. Населення — 61 112 мешканців (2011). У 1686–1793 роки по річці Ірпінь пролягав кордон між московськими та польськими володіннями в Україні. У 1793 році, у зв'язку із другим поділом Речі Посполитої, Правобережна Україна, включаючи Приірпіння, входить до складу Російської імперії.

17

Гостомель — селище міського типу у Київської області. Підпорядковано Ірпінській міськраді. Перша письмова згадка про нього датується 1494 роком. У 1614-му польський король Сигізмунд ІІІ надав Гостомелю магдебурзьке право. Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, він стає козацьким сотенним містечком Київського полку. У 1866-му Гостомель перетворюється на волосний центр, активно розвивається. Він був свідком багатьох історичних подій, пов'язаних з минулим нашої країни. У 1962 році Ірпеню були підпорядковані Гостомель та інші селища (йому надано статус міста обласного значення). Справжньою окрасою населеного пункту залишається Свято-Покровська церква.

18

Барановичі (біл. Баранавічы) — місто на заході Білорусі, районний центр в Берестейській області. Населення близько 170 тис. жителів (2007, орієнт.) Історія міста веде свій відлік з 29 листопада 1871 р., коли почався рух по недавно побудованій ділянці залізниці Смоленськ — Брест. Ім'я станції, що виникла під час будівництва, дало село Барановичі, перша згадка про яке зустрічається в заповіті А.Є.Синявскої в 1627 р. Із здачею в 1886 р. в експлуатацію лінії Барановичі — Волковиськ — Білосток, Барановичі перетворилися на крупний залізничний вузол.

19

Андреас Ахенбах (нім. Andreas Achenbach; 29 вересня 1815, Кассель — 1 квітня 1910, Дюссельдорф) — німецький художник-пейзажист. Представник Дюсельдорфської школи живопису. Один із засновників сучасного німецького пейзажу. Для німецької школи він є піонером і реформатором. Твори Ахенбаха можна знайти в Новій пінакотеці в Мюнхені, картинних галереях Берліна, Дрездена, Дармштадта, Кельна, Дюссельдорфа, Лейпцига, Гамбурга, Франкфурта-на-Майні.

20

Нестеров Михайло Васильович — (31 травня 1862, Уфа — 18 жовтня 1942, Москва) — російський і радянський художник. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1942). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1941).

21

Кагарлик — місто у Київській області, адміністративний центр Кагарлицького району. Розташоване на півдні Київщини, на правому березі Дніпра — між Дніпром, Стугною і Россю.

Місто займає площу 2130,7 га. Населенння Кагарлика складає 13 650 осіб (2004).

Існує дві версії походження назви міста «Кагарлик»:

1) від татарського «Ерлик» (під такою назвою поселення також згадувалось), що дослівно перекладається «наказ, веління». Перша частина топоніму «Кага», імовірно, апелює до імені начальника загону Батия, що охороняв тут кордон;

2) за іншим поясненням, назву виводять від слова каганлик, що означало «каганова земля», тобто землі, які належали якомусь кагану, ватажку давніх тюркських племен.

22

Біографічна довідка — Rem_Karpov.