Беру свої слова назад

– 1 -

Жуков був нетерпимий до фальсифікаторів історії. Чого вартий один лише донос у ЦК КПРС на Чаковського. У чому тільки Жуков не звинувачував письменника, шо оспівав його: на догоду дешевій сенсації Чаковський нібито грає на руку нашим ідеологічним ворогам. А сам Жуков написав таку книжку, яку ідеологічні вороги визнали видатним шедевром. Анна Міркіна пишається тим, що ворогам книжка видатного полководця XX століття жахливо сподобалася. Вона пише: «На супері штутгартського видавництва ДФА ("Дойче ферлагс-аншальт"), що випустило цю книжку двома тиражами у ФРН, було написано червоними буквами по всьому периметру: Eines der grossen Dokumente unserer Epoche ("Один з найбільших документів нашої епохи") . Так оцінили працю радянського маршала наші ідеологічні противники» («Огонек». 1988. № 18. С. 20).

Це, звичайно, диво: написати так, щоб ворогам ідеологічним сподобалося. У мене від заздрості - скрегіт зубовний. Ворогів у мене теж вистачає. Прокидаюся вночі і все думаю - як би ворогам догодити? Як би написати щось таке-таке, щоб всі мої ідеологічні противники вітали мій новий шедевр бурхливими тривалими оплесками? Я не гордий, не сподіваюся, що вороги оголосять мої писання найбільшим документом епохи, але хоч би капелюхи зняли на знак поваги. Так ні ж. Як не намагаюся, нічого не виходить. Що б не написав, в мене каменюки кидають. А ось Жуков Георгій Костянтинович - не тільки видатний стратег, він ще й великий письменник. Уже так примудрився, вже таке написав, що ідеологічні вороги тут же з місць схопились і вітали його безсмертне творіння радісними криками.

– 2 -

Мені кажуть: добре, припустимо, у «Криголамі» все правильно, але... Але чи була Червона Армія готова до війни? І тут же розтрощують всі мої побудови простими, але страшними свідоцтвами повної нашої неготовності. Один лише приклад: на 21 червня 1941 року брак танків у Червоній Армії становив 32 000 машин, у тому числі не вистачало 16 600 танків новітніх зразків.

Джерело таких відомостей - Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков (Спогади та роздуми. М., 1969, С. 205).

Друга світова війна, якщо не говорити про війну на морі, перш за все війна танкова, і ні в кого у світі не було такої нестачі бронетанкової техніки. Скажу більше: у всіх арміях світу, разом узятих, не було такої нестачі основної зброї війни. Ці цифри - наш національний сором. Ці цифри увійшли в усі західні монографії про війну, в усі підручники. Ці цифри вивчають у всіх військових академіях світу. Експерти пам'ятають ці цифри і ними вже багато років нещадно гатять по моїй бідній голові.

Бій іде ось з якої причини. Гітлерівці зуміли навіяти всьому світові, що німці - вища раса, а всякі там слов'яни, семіти, ще хтось - нижчі. Гітлерівці так і писали: нелюди. Зараз відкрито про це не кажуть, але на увазі мають, особливо коли мова заходить про війну. А я заперечую. Я доводжу, що й танки у нас були, і літаки, і були вони цілком на рівні світових стандартів, а то й вище, і артилерія найкраща в світі, і боєприпасів наготували більше, ніж усі інші країни світу, разом узяті, тільки готували ми не оборону, а щось інше. Нас застали зненацька, війну довелося вести не за тими сценаріями... Ну не можна 41-й рік пояснювати нашою відсталістю та ідіотизмом...

А мені у відповідь: та чи знаєш ти, що Сталін був боягузом? Це сказав сам Жуков! Чи знаєш, що брак озброєння у Червоній Армії був воістину жахливим, одних тільки танків не вистачало 32 000, в тому числі 16,6 тисячі новітніх? І це сказав сам Жуков! Чи знаєш, що літаки були застарілими? Це слова Жукова! Чи знаєш, що ні одна дивізія не була повністю укомплектована? І це сказав сам Жуков!

Ми всі, жителі колишнього Союзу, в очах Заходу, та й у власних очах, - йолопи, і все у нас було не так. Козирний туз всіх наших ворогів і ненависників, всіх гітлерівців і расистів - Жуков Георгій Костянтинович. Нашу «неготовність» Жуков описав у кольорах і барвах і всім ворогам Росії дав невичерпний запас аргументів.

У Британській армії, наприклад, починають виклад проблеми участі Радянського Союзу у Другій світовій війні з цифр: Червона Армія мала жахливий брак бойової техніки, одних тільки танків було потрібно...

Висновки кожен робить сам.

А які після таких оглушливих цифр можна робити висновки? Тут все ясно: росіяни воювати не могли, вони взагалі ніяк до війни не готувалися. Як можна воювати, якщо така нестача?!

Далі підручник можна не читати. Все без підручника ясно: Сталін був заляканий до смерті, російські Ваньки пиячили, валялися на печах, і всі вони у тваринному страсі чекали нападу, чекали його, знали, що він неминучий, але нічого не робили, щоб себе захистити. Цифри нестачі одних тільки танків чого варті.

Ці цифри повторюються не лише у британських лекціях і підручниках, а й в американських, французьких, іспанських, алжирських. І скрізь висновок: у Другій світовій війні воювали Німеччина, Греція, Японія, Великобританія, Норвегія, Франція, Канада, Албанія, США, Люксембург, Австралія... Вони ж і внесли вирішальний вклад. А не готовий до війни Радянський Союз до цього додати нічого не міг. Ви тільки помилуйтеся на жахливий брак танків!

З цих цифр випливає і ще один висновок: Жуков - геній. При такій дикій недостачі танків він своєю мудрістю, своїм полководницьким даром, своїм генієм зумів-таки цих Іванів-дурнів до самого Берліна довести!

– 3 -

Перед Жуковом і колективом авторів його мемуарів у ЦК КПРС було поставлене завдання придумати таку гидоту про свою Батьківщину, яка вбила б мізки всього світу. І співавтори Жукова додумалися: треба просто забути все, що маєш, а згадувати тільки те, що хотілося б мати. Готовність будь-якої армії до війни завжди визначали за наявністю сил і засобів: у Ганібала було стільки-то слонів, а у Бонапарта - стільки-то гармат. Геніальність Жукова та його співавторів полягає в тому, що вони першими зметикували визначати готовність (вірніше - неготовність) до війни не за наявністю танків, гармат і літаків, а за браком. Свій метод Жуков і співавтори застосували лише проти власної країни і власної армії: нам не вистачало! Проти інших країн і армій Жуков свій метод не застосовував. Тому тільки над нами весь світ сміється. У всіх вистачало, тільки у нас не вистачало...

Але список того, чого нам не вистачає, завжди буде дуже довгим. Скажу більше: він завжди нескінченний. Нещодавно в Лондоні я зустрів одного жахливо бідного російського дядька, якому жах як хочеться купити нафтоперегінний комплекс в Еміратах з підвідним нафтопроводом, але не вистачає восьми мільярдів доларів. Цифра збиває з ніг: подумати тільки, який бідний дядько, як багато йому не вистачає! Нестача в нього - чисто жуковська. З розмахом.

А запитайте султана - скільки йому дівок в гаремі не вистачає? Бідний султан! Ми в порівнянні з ним забезпечені повністю. Просто тому, що гаремами не володіємо. Просто тому, що нам така нестача дружин і наложниць навіть і наснитися не може.

Жуковським способом можна загидити не тільки нашу історію, нашу країну, а й будь-яку, яку накажуть. Наприклад, забудьте всі досягнення Америки, забудьте все, що в ній є гарного, а напишіть список того, що американському народу і уряду хотілося б мати. Відразу вписуйте всі прийдешні досягнення прийдешніх десятиліть: все це буде, але поки що всього цього немає, отже, не вистачає.

А запитайте американського міністра оборони: чи вистачає йому зараз? Чи вистачає йому авіаносців, космічних станцій, супутників, танків, літаків, комп'ютерів? Та просто запитаєте, чи вистачає йому грошей? Чи вистачає мільярдних бюджетів?

Я на собі якось випробував жуковський метод. Знехтувавши всім, чим мене обдарували доля і природа, почав писати список того, чого мені в цьому житті не вистачає. Список вийшов жахливий і гнітючий. Самому себе шкода. Пишу і плачу...

– 4 -

У вересні 1939 року Гітлер вплутався у Другу світову війну, маючи 2977 танків. Жоден з цих танків не дотягував у бойовій вазі до 20 тон, а 2668 з них, тобто переважна більшість, не дотягували й до 10 тон. Іншими словами, всі танки були легкими, у переважній більшості - дуже легкими. Половина німецьких танків того часу гармат не мала, тільки кулемети. Решта мали гармати калібром 20 мм. Ось це гармата! Від паскудних порівнянь утримаюся, хоча й тягне... Найпотужніші ж німецькі танки 1939 року мали 37-мм гармати. Всього їх було... 98. Ці танки в німецькій армії називалися середніми. Але це тільки назва. Для понту, як кажуть. Справжніх середніх танків у Німеччині не було жодного. Важких - тим більше, їх не було навіть у сміливих задумах.

Для порівняння: Червона Армія в той час давно відмовилася від калібру 37 мм і перейшла на 45 мм. У Червоній Армії у вересні 1939 року було 15 000 танків з 45-мм гарматами, крім того, сотні танків з 76-мм короткоствольними і довгоствольними гарматами . Для повноти картини: в Німеччини було 211 танків з 75-мм гарматами, але стволи були настільки короткими, що для стрільби по танках противника не годилися.

У Червоній Армії восени 1939 року завершувалися випробування танків KB і Т-34, яким судилося зробити переворот у світовому танкобудуванні. У грудні того ж року вони були прийняті на озброєння. В Німеччині в цей час нічого нового приймати на озброєння не планувалося і не задумувалося.

І от питання: чи достатньо Гітлеру було цих так званих танків для підкорення світу? І скільки йому не вистачало? Ці питання ніхто ніколи не поставив. Тому над гітлерівцями ніхто не сміється. Тому якось само собою зрозуміло: їм вистачало.

Францію Гітлер розгромив за місяць. Французькі та британські танки були навіть гіршими за німецьких. Крім того, у британській і французькій арміях не було ясності в питаннях бойового застосування. Франція впала, а Британія вціліла лише тому, що природа прикрила її потужним протитанковим кордоном - Ла-Маншем. Влітку 1940 року на Британських островах залишалося менше ста застарілих танків. І ніхто не ставить запитання, скільки ж танків не вистачало Франції та Британії. Раз питання не ставиться, то і тут думка експертів одностайна: вистачало.

В момент розгрому британських і французьких армій американський сенатор Генрі Кабот Лодж відвідав найбільші маневри американської армії, де були зібрані всі танки США. Враженнями він поділився в сенаті: «Я тільки що бачив всі танки Сполучених Штатів... їх у нас майже 400». В той момент танкових військ в американській армії зовсім не було. Танки перебували на озброєнні піхоти й кавалерії. Як окремий рід військ танкові війська США були створені тільки в липні 1940 року. Дещо про якість. Найпотужніший калібр танкової гармати - знову ж таки 37 мм. Однак більшість танків не мали й цього - тільки кулемети. Броня на всіх танках - тільки протикульова, кріплення броньових листів - заклепки. Двигуни - тільки бензинові. Гусениці - дуже вузькі, питомий тиск на ґрунт високий, прохідність низька. Запас ходу смішний - 150 км по дорогах. Поза дорогами - менше. І ніхто не ставить питання: скільки ж танків не вистачало американцям? Тому і вважається, що їм вистачало. Тому над ними теж ніхто не сміється.

Полиці книгарень Заходу ломляться від книжок про бойові дії в Північній Африці: Роммель проти Монті, Монті проти Роммеля, перелам у війні... Іноді битви в Африці західні історики ставлять в один ряд зі Сталінградом. А іноді й не ставлять, Сталінград пропускають. Половина тексту в британських книжках про війну - бої в пустелі. А ось деталі: «Коли Африканський корпус вийшов 23 червня на кордон, у ньому залишалося 44 танки, здатних вести бойові дії, у італійців - 14» (В.Н. Liddell Hart. History Of the Second World War. London. Pan. 1973 . P. 288).

В історії Великобританії це момент найбільшої кризи. Танки Ромеля могли перерізати Суецький канал, і тоді Британська імперія була б розрізана навпіл, зв'язок метрополії з далекими колоніями був би перерваний або дуже ускладнений. Найбільшими зусиллями німецькі танки вдалося зупинити. Цьому бою присвячені десятки фільмів, сотні книжок, тисячі статей. А з нашої дзвіниці грандіозність того, що відбувається не проглядається. Що це за масштаб бойових дій: 44 танки? 14 танків? І ніхто не ставить питання: а скільки ж Роммелю не вистачало танків, щоб до каналу прорватись і його форсувати? І скільки британським військам не вистачало танків, щоб один німецький танковий батальйон і одну італійську танкову роту за пару годин скинути в Середземне море та більше ніколи про них не згадувати?

Питання не поставлене, тому враження - і німцям вистачало, і британцям.

22 червня 1941 року Гітлер вступав на нашу землю, маючи дивну кількість танків - 3712. Цю цифру Жуков неодноразово повторює. (Танків у німців було менше, але не будемо чіплятися.) За типами це були все ті ж танки, що і в Польщі. Нічого нового на озброєння за два роки війни не надійшло. Змінилася пропорція на користь більш важких зразків, крім того, танки модернізували, на деякі поставили більш потужні 50-мм гармати, навішали додаткової броні, тому зросла бойова вага. 1404 німецьких танки з легких перетворили в середні: їх бойова вага перевалила через межу 20 тон. Але створені всі вони були як легкі, і від того, що посилили озброєння і броню, ходові якості відповідно знизилися. Спробуйте вибігти на гору. Легко, якщо нічого на себе не несеш. А якщо з повною викладкою і мінометною плитою за спиною? Той же ефект і з танком. Навішай на нього зайві тони, йому стане важко. Одним словом, модернізація легких застарілих німецьких танків і перетворення деяких з них в середні вирішального поліпшення не принесли.

І ніхто чомусь не ставить питання про те, чи можна підкорити Росію, маючи 3712 застарілих танків, які здатні діяти тільки влітку (якщо немає дощу), якщо ці танки мають обмежений моторесурс, дивно малий запас ходу, незадовільну прохідність, протикульне бронювання та гармати, які не пробивають радянські KB та Т-34. І ніхто чомусь не обчислює, скільки ж Гітлеру бракувало танків для завоювання світового панування. Тому прийнято вважати, що Гітлеру танків вистачало.

Японія в ті славні роки загрузла в Китаї. Виграти - неможливо. Надто їх багато, китайців. Крім того, в будь-який момент могла спалахнути війна Японії з Радянським Союзом. Збройні конфлікти між радянськими і японськими військами йшли низкою. Доходило до серйозного мордобою за участю сотень літаків, танків і гармат, десятків тисяч солдатів. І до всього цього Японія напала на США і Великобританію, перетворивши на своїх ворогів усі країни Тихоокеанського регіону та регіону Індійського океану. Чи була готова Японія воювати одночасно проти всього світу? Не скажу поганого про японську авіацію і флот, але японські танки згадки не варті. Ні за кількістю. Ні за якістю. Але ніхто не ставив питання, скільки ж японцям не вистачало танків для підкорення Китаю, Монголії, Сибіру, Індії, Індокитаю, Австралії, США, Британії та всіх інших. І ніхто над ними не сміявся. Тому прийнято вважати, що японці були до війни готові, якось само собою зрозуміло: їм танків вистачало.

Захід звик до іграшковим цифр; 3712, 2977, 400, 44, 14, тому цифри нашої неготовності вражають. Не вистачало 32 000 танків! У тому числі 16 600 новітніх! І комуністи розповсюджують по світу цифри Жукова. Президент Академії військових наук генерал армії М. Гарєєв - про те ж: ось бачите, скільки нам не вистачало! (Читайте збірник «Мужність». С. 241-242.)

Заради поширення жуковської «правди про війну» комуністи засилають до країн Заходу своїх людей. Ось один з цих засланців, полковник Йосип Саксонов, виносить у заголовок запитання: «ЧИ МІГ СРСР НАПАСТИ НА НІМЕЧЧИНУ В ЛИПНІ 1941 РОКУ?» («Панорама». Нью-Йорк, 13 вересня 1995 р.). Заголовок набраний величезними буквами, і на півсторінки - знак питання. Саксонов повторює аргумент Жукова: «потрібно 16,6 тисячі тільки нових танків, а всього 32 000 танків». І він не самотній.

– 5 -

США, Великобританія, Франція, Японія, Італія вступили в Другу світову війну з застарілими танками. Всю війну вони виробляли танки тільки застарілих конструкцій. До кінця війни так і не зуміли створити нічого вартого уваги. Так на застарілій техніці війну і завершили.

Німеччина теж вступила у війну на застарілих танках. Але в ході війни зуміла створити «Пантеру», «Тигра», «Королівського тигра» та «Елефанта». Проте всі ці танки мали бензинові двигуни. Величезний недолік - старомодне компонування. Через це машини не вдалося утримати в заданій вазі. Командування замовило «Пантеру» вагою 30 тон, а вийшло 45. «Тигр» замовили вагою в 45 тон, а вийшло 56. Зайва (й абсолютно непотрібна) вага зробила ці танки тихохідними й неповороткими. Питома потужність виявилася низькою. Технічна надійність - дуже низькою. Багаторядне розташування котків, яке німецькі конструктори використовували на «Пантерах» і «Тиграх», більше ніколи в історії світового танкобудування ніким не було повторене, бо це було явною помилкою. Додатково до всього всі ці машини були дуже складними й дорогими у виробництві. Тому вдалося за весь час війни випустити 4884 «Пантери» і 392 самохідні гармати на її базі, 88 «Елефантів», 1354 «Тигри», 489 «Королівських тигрів» і 77 самохідних установок на його базі. Якщо ці танки вважати новітніми, то за весь час війни їх було вироблено 7284. Але підкреслюю: вони почали надходити у війська тільки в 1943 році, коли результат війни вже остаточно і досить чітко визначився. І поступали вони не всі відразу, а дрібними партіями і міру виробництва. А на початку війни нічого подібного в німецькій армії не було.

І тільки Червона Армія вступила у війну, маючи танки новітніх конструкцій: 711 KB і 1400 Т-34. Якщо не рахувати новітніх Т-40, Т-50 і БТ-7М, то й тоді самих лише Т-34 і KB було 2111. Потім у ході війни важкі танки випускали тисячами, а середні Т-34 - десятками тисяч.

У 1941 році кожен KB, залишаючись невразливим, міг знищувати кілька німецьких танків, причому найкращих. Одні тільки KB були сильнішими за всі німецькі танкові війська, разом узяті, і сильніші за всі танкові війська світу, разом узяті. 711 KB при розумному використанні могли одні зупинити німецьку агресію.

І 1400 Т-34 були сильнішими за всі німецькі танкові війська, разом узяті, і танкові війська решти світу. І цієї кількості було достатньо для розгрому вторгнення противника.

Якщо ж порахувати 704 БТ-7М, 277 Т-40 і 63 Т-50, то загальна кількість новітніх танків у Червоній Армії на 22 червня 1941 року — 3155.

Так ось: усі країни світу до війни не готувалися. Готувався до війни тільки Радянський Союз. Весь світ обходився застарілими танками, і всіх їх у всіх країнах, разом узятих, до початку війни ніяк не набиралося десяти тисяч. У 1941 році Радянський Союз мав мінімум у два рази більше танків, ніж усі країни світу, разом узяті, включаючи 3155 нових, яких не мав ніхто, крім нас. У Т-34 і KB - протиснарядне бронювання, а у всіх інших танків світу... У нас гармати, здатні проламати будь танк, який у той час існував, і будь-який, який міг з'явитися в найближчому майбутньому до кінця Другої світової війни включно. А їх гармати того часу були здатні вразити KB та Т-34 тільки з короткої дистанції і то тільки в борт або в корму. У нас гусениці, на яких можна ходити по будь-якому снігу і будь-якому болоті, а в них - буксують. У нас потужні економічні дизелі, а у них слабкі, але ненажерливі, пожежонебезпечні бензинові двигуни. Так от: 2111 Т-34 і KB було достатньо, щоб відбити будь-який напад. Решта тисячі наших танків могли б у танкових боях взагалі не брати участь, а просто ганяти німецьку піхоту.

Але Жукову цього мало. Йому б у момент початку війни хотілося мати ще 16 600 новітніх танків... І весь світ над нами сміється: ось бачите, яка була нестача! Особливо їм новітніх не вистачало! Яка відсталість!

– 6 -

Нестачу танків Жуков обчислив і всьому світу повідомив, А яка ж у цьому випадку була «стача»? Щоб дефіцит визначити, треба знати наявність: повинно бути десять пар чобіт, ось дев'ять, отже, однієї пари не вистачає. А Жуков, як ми бачили, кількості радянських танків не уявляв навіть приблизно. Про це заявлено офіційно. І ось, не знаючи наявності, він обчислив недостачу. Геній, та й тільки.

У Гітлера, як Жуков повідомляє, 3712 танків. Для того щоб врівноважити наступаючих, оборона може мати в три рази менше сил. Ця формула відома будь-якому новобранцеві будь-якої армії світу протягом століть і тисячоліть. У даному випадку в червні 1941 року Червоній Армії було достатньо мати в обороні 1237 таких же, як у Гітлера, застарілих танків з бензиновими двигунами, протикульним бронюванням і вузенькими гусеницями. І тоді сили наступу і оборони були б рівні. При цьому новітніх танків не було потрібно зовсім. Народ своєю героїчною працею, неймовірними нестатками, непоправними втратами і надлюдськими жертвами побудував заводи і дав під командування Жукову 23925 танків, тобто в 19 разів більше того, що було потрібно для оборони, і ось Жуков оголошує, що танків йому не вистачало. Превеликому стратегу цього було мало, він би хотів мати ще 32 000, включаючи 16 600 новітніх. У цьому випадку баланс вийшов би 55 925 радянських танків, включаючи 19 755 новітніх зразків, проти 3712 застарілих німецьких танків, серед яких жодного нового типу. Жукову хотілося б на кожен застарілий німецький танк мати по 15 радянських танків, у тому числі по п'ять новітніх.

При читанні цих цифр виникає неминуче питання про розумові здібності нашого народу, про повноцінність, про вищу та нижчу раси. Жуков облив брудом наш народ так, що належить відмиватися багато десятиліть, якщо не століть.

Уявімо: ось шахова дошка. Тисячу танків приймемо за одну шахову фігуру. Тисячу новітніх танків будемо вважати ферзем. У червоних - 24 фігури (в три ряди стоять), у тому числі три ферзі. А у коричневих - чотири фігури. Для точності: неповних чотири і ні одного ферзя, При цьому червоні заявляють про брак. Та про який! Жукову хотілося б, щоб червоні фігури на шахівниці стояли в сім рядів, і в їх числі йому хотілося б мати 20 ферзів. Це проти трьох з половиною німецьких фігур, серед яких немає ферзя.

Є ще й таке пояснення катастрофи 1941 року: німці зосередили сили на вузьких ділянках... Ось радник Президента Росії генерал-полковник Д. Волкогонов пояснює: «Справа в тому, що війська вермахту були сконцентровані в кілька потужних угруповань, завдяки чому на напрямках головних ударів противник створив чотири-і п'ятиразову перевагу в силах і засобах» («Русская мысль», 11 - 17 травня 1995 р.).

Прикинемо: бійка на вулиці, на одному боці 24 чоловіки, в тому числі три олімпійські чемпіони з боксу, на іншій - чотири чоловіки, точніше, три з половиною, без чемпіонів... Розкажіть мені, як ті троє можуть зосередитися на вузьких ділянках, щоб набити морди двадцяти чотирьох, включаючи олімпійців? Але вони ухитрилися. І ось нам оголошують, що 24 встояти не могли, аж надто їх мало було, їм не вистачало ще 32 чоловіків, включаючи 16 чемпіонів. Проти трьох. З половиною.

Або ось іде чемпіонат світу з футболу. У нас на полі 24 гравці, а у них троє... Але вони зосередилися на вузьких ділянках... А у нас трохи не вистачало.

Люди світу читають, люди дивуються, люди порівнюють, люди роблять висновки. Висновки ці - не на користь розумових здібностей нашого народу.

Але припустимо, що Жуков справді не знав, скільки в нього було танків. Давайте вважати, що в нас круглий нуль. Але навіть якщо б у нас взагалі не було ніяких танків, то й тоді жуковські заяви про те, що проти неповних чотирьох тисяч німецьких танків нам було потрібно 32 тисячі, є образою. Перш за все це національна образа російського народу. І всім іншим народам колишнього Радянського Союзу теж. У світлі тієї арифметики ми всі виглядаємо недоумками і дебілами. Тільки за одну цю заяву слід зірвати Жукова-ідола з постаменту.

Співвітчизники, у нас вибір: або ми визнаємо, що наш злочинний режим готував загарбницьку війну, а до оборони зовсім не готувався, тому нас застали зненацька і гнали до самої Москви, або ми повинні визнати себе ідіотами.

Книжка Жукова - расистська, бо вбиває в наші голови ідею про нікчемність нашого народу. Гітлерівці хотіли нам нав'язати ідею расової переваги німців над слов'янами, семітами та іншими. Їм це не вдалося. А марксисту Жукову вдалося. Марксисти-ленінці привчили нас зневажати і ненавидіти самих себе, Вони привчили нас плювати на попередні та майбутні покоління, на свою землю, на власну історію. Гітлер не зумів нас підкорити. Жуков зумів.

Книжку Жукова вихваляли всі ненависники російського народу. Товариші з «Красная звезда» звернулися прямо до Михайла Олександровича Шолохова: скажи слово... Однак «на оцінки Шолохов виявився скупий. ("Назву одного, - інший образиться".) Втім, один комплімент зробив: "Військові мемуари маршалів Жукова і Рокосовського - книжки блискучі"» («Красная звезда», 24 травня 1995 р.).

Даремно Михайло Олександрович грішне з праведним плутав. Немає у Рокосовського в мемуарах нічого подібного до того, що вписано в сороміцькі творіння Жукова...

А хор ненависників дзвенить: о, великий Жуков!

І от питання нашим лауреатам, нашим стратегам у генеральських і маршальських погонах: а вам, дорогі товариші, не бридко отримувати свої срібники за вихваляння цієї худоб’ячої книжечки?

– 7 -

Лаври Жукова-наклепника спокою нашим стратегам не дають. Останній начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР генерал армії М. Моісеєв вже під самий захід комуністичної влади вирішив відзначитися. Він пішов далі: оголосив, що одних тільки новітніх танків нам потрібно не 16 600, як заявляв Жуков, а 31 400 («Правда», 19 липня 1991 р.).

Жуковський метод невичерпний, як наші потреби. Товариші безсовісні генерали, якщо кому хочеться нагород, орденів і посад, оголосіть, що росіяни настільки дурні, що їм було потрібно додатково 100 000 новітніх танків, не рахуючи тих, які вже перебували на озброєнні Червоної Армії. Гарантую; вам комуністи теж пам'ятник зліплять.

Причини популярності Жукова в Німеччині, у Франції, в Британії, США зрозумілі: зажирілому обивателю приємно читати зізнання в тому, що росіяни найдурніші на світі. Жуковська фальшивка пестить національне самолюбство і німця, і американця, і британця, і француза: росіяни самі усвідомлюють свою неповноцінність!

І нехай українці, татари, євреї, грузини чи вірмени не спокушаються. Коли кажуть про росіян, всіх нас на увазі мають. З подачі Жукова Георгія Костянтиновича, «маршала перемоги», всі ми - нижча раса.

А німці — вища.

Ніхто з лідерів сучасної Росії не приховує, що книжка Жукова - ідеологічна диверсія. Чому ж вони вихваляють Жукова і його, даруйте на слові, «мемуари»? А ось чому: злочин століття зірвався, «визволення» Європи, Азії та Африки не відбулося, проте сліди підготовки видно неозброєним оком. Щоб запобігти викриттю, комуністи розпускають (вельми успішно) небилиці про «неготовність». Комуністи оголосили всьому світу про те, що наш народ взагалі ні на що не здатний: не маючи двадцятиразової чисельної і абсолютної якісної переваги, російський солдат воювати не здатний.

З усіх маршалів воєнного часу Жуков проявив найбільшу старанність і завзяття в служінні антинародному режиму. Тому режим і роздуває жуковський культ. Тому Жукова-наклепника на постамент поставили: дутою жуковською величчю підпирають байки про брак танків, про «застарілі» літаки і «неукомплектовані» дивізії. Пам'ятник Жукову - свідчення того, що ми з наклепом змирилися, що ми згодні з жуковською оцінкою наших здібностей.

Кожен, хто читав мемуари Жукова, згоден: більш дикого наклепу на Росію ніхто вигадати не міг. Особисто я про це повторюю у всіх своїх книжках. Однак я - теж жертва комуністичної пропаганди. Я вважав книжку брехливою, але самого Жукова - великим полководцем ...

Я помилився. Жуков не був ні великим, ні полководцем. Свої слова про його нібито велич, про те, що він не мав жодної поразки, беру назад.

У всіх моїх читачів прошу вибачення за помилку.

Жуков заявив, що йому не вистачило 32 тисячі танків проти 3 тисяч німецьких. Тим самим він сам визнав, що не є полководцем.

13 липня 2004

Брістоль