Natalia

30

Піднімаючись сходами, які вели на третій поверх будівлі в районі воріт Ґюльденсльовес, Толлеф побачив жінку з вогненною шевелюрою. На доріжках пам’яті з’явилися образи з іншого, далекого життя. Відганяти їх він не став.

Він двічі стримано постукав. Бірґіт несміливо всміхнулася йому й запросила до квартири. Волосся тепер вже не золотого, а сріблястого кольору приглушило темперамент, яким колись дихало її обличчя. Вона на нього чекала. Він передав їй своє пальто, і вона взяла його за руку, а потім повела до вітальні. На столику біля крісла, у яке вона запропонувала йому сісти, стосом лежали альбоми зі світлинами.

— Розкажи мені про неї, — сказав він.