Страта голодом

ПАМ'ЯТІ Д-РА МИХАЙЛА ВОСКОБІЙНИКА

Ця книга «Страта голодом» Семена Старіва видана на кошти Фундації ім. Івана Багряного, пожертвувані Галиною і Олексієм Воскобійниками, в пам’ять брата Олексія – Михайла, яких родина пережила розкуркулення, колективізацію, арешти, суди, страхіття голоду 1933 року, а в кінці тридцятих років був арештований їх батько й щойно тепер довідалися, що він не згинув на Сибірі, а був розстріляний.

Михайло Воскобійник народився у Миргороді на Полтавщині. В 1941 році закінчив Харківський університет. За німецької окупації України редагував у Миргороді газету «Миргородські вісті». Під час війни залишив з матір'ю та братами Україну з тисячами гнаних, переслідуваних та репресованих людей з східніх та центральних земель України. Після війни вони опинилися в Німеччині. Там він розпочав студіювати політичні науки в Гайдельберґському університеті. Рівночасно, разом з Іваном Багряним та іншими відомими особами створили Українську Революційно-Демократичну Партію (УРДП).

Деякий час в роках 1949-50 він був головним редактором газети тижневика «Українські вісті», що виходила в Новім Ульмі в Німеччині. В роках 1955-59 при газеті «Українські вісті» виходив спеціяльний бюлетень – газета «Ми ще повернемось!» – орган Секретаріяту ЦК УРДП, створений як відповідь на берлінський «Комітет за возвращеніє на родіну», що закликав українців з діяспори повертатися в «щасливу, радянську, квітучу Україну», який редагував М. Воскобійник.

Переїхавши з родиною до США, продовжував навчання в Сиракюзському університеті, де здобув ступінь магістра прикладних наук, а докторат з філософії – в Пенсильванському університеті. Спершу викладав у Сиракюзському університеті, а пізніше, аж до виходу на пенсію, в Центральному Коннектікатському університеті історію Східньої Европи й був спеціалістом з української, радянської, російської та східньо-европейської історії.

Д-р Михайло Воскобійник – історик, український політичний діяч, журналіст, публіцист і педагог – все своє життя присвятив українській справі й робив усе, що в його силах, щоб світ знав про Україну, щоб вона якнайскорше вирвалася з російсько-комуністичного ярма і стала незалежною демократичною державою. Він був членом багатьох американських та українських наукових установ та організацій, УВАН, НТШ та інших. Деякий час був співпрацівником української секції радіо «Свобода», виконував різні обов'язки в Державному центрі УНР в екзилі, як був ще в Німеччині й пізніше в США. Він був останнім головою УНРади, й разом з іншими членами Державного центру УНР передав свої повноваження урядові України у 1992 році в Києві в Маріїнському палаці.

Він безперервно був у керівництві партії УРДП, яка пізніше замінила свою назву на Українську Демократично-Республіканську Партію (УДРП) й виконував у ній різні важливі обов'язки, а з 1975 року до 1995 був головою УДРП. Він був одним з організаторів й творцем Фундації ім. Ів. Багряного. В своїх численних доповідях на з'їздах та конференціях , інтерв'ю та дописах, що появлялися в «Українських вістях», «Наших позиціях», «Українському Прометеї» та ін. виданнях відстоював державницькі позиції у важливих українських політичних та релігійних питаннях з почуттям відповідальности й на добро українського народу, Української держави.

Помер д-р Михайло Воскобійник 15 вересня 2001 року після довгої й тяжкої хвороби на Флориді в США, залишивши в смутку дружину Галину та доньок Марину та Наталку з чоловіком та дітьми і брата Олексія з родиною. Поховано його на українському православному цвинтарі в Бавнд Бруці в штаті Нью Джерзі в колі рідні, де похована його мама, брат Іван та інші з родини Воскобійників.

М. Воскобійник та автор книжки «Страта голодом» довший час дружили й постійно були в листовнім контакті. В листі до С. Старова в 1986 році він писав: «Як тільки вийшла в світ Твоя книга про голод, я відразу догадався хто є Долот. Книжка знаменита, здобула величезну популярність. Я хотів весною замовити її для мого курсу «Історія СРСР», але вже була розпродана. Тепер замовлю моїм студентам на наступний весняний семестер. Добре було б, якби Ти вжив заходів, або Твоє видавництво, щоб вона вийшла «paper back» (в м'якій оправі). Це було б значно дешевше для студентів купувати. Звичайно я її замовлю також для мого курсу «Історії України» для цієї весни. Цей курс читається раз на два роки. Прошу Тебе писати статті для «Українських вістей». Це моя «дитина» і тому постійна турбота».

В 1989 році Семен Старів інформував М. Воскобійника, що він працює над меморіяльною книгою про військовополонених «великої вітчизняної війни». М. Воскобійник 16 січня 1989 року писав йому: «Я дуже радий, що Ти берешся за цю працю з ентузіязмом. Ніхто інший так фахово і документально не зробить, як Ти!!! Ґратулюю і бажаю Тобі й усім нам (українцям) успіху в цьому задумі. Це тепер надзвичайно важливо і там в Україні в добу «перебудови» і в добу доброго «потепління»! А як із виданням «Execution by Hunger» в Україні, чи бодай в українській мові? Щось Ти про це згадував». На жаль, хвороба не дозволила йому закінчити книгу про військовополонених.