Хімія смерті. Перше розслідування

Подяки

Ідея «Хімії смерті» виникла зі статті, яку я написав для Daily Telegraph Magazine у 2002 році. Стаття була присвячена Національній академії судово-медичної експертизи в Теннессі, що веде інтенсивні й надзвичайно близькі до реальних ситуацій тренінги в галузі криміналістики для американських поліціянтів і слідчих. Частина курсу відбувається на унікальному відкритому майданчику, відомому в просторіччі як «Трупна ферма». Заснована судово-медичним антропологом доктором Біллом Бассом, «Ферма» — єдиний подібний заклад у світі, який використовує справжні людські трупи для дослідження процесу розкладання та способів визначення часу після смерті як життєво важливих інструментів для розслідування вбивств.

Мій візит туди багато чого прояснив для мене і став тим захопливим досвідом, без якого доктор Девід Гантер ніколи б не з’явився на світ. Тому дякую Національній академії судово-медичної експертизи та Антропологічному дослідницькому центру Університету Теннессі за співпрацю, яка дозволила мені написати первинну статтю.

Неоціненну допомогу під час написання роману надало багато добродіїв. Доктор Арпад Васс з Національної лабораторії Оук-Рідж, штат Теннессі, відповідав на мої нескінченні запитання про тонкощі судової антропології та знаходив у своєму напруженому графіку час для читання рукопису. Британська професорка Сью Блек з Університету Данді також дуже мені допомагала й завжди відповідала на дзвінки, попри свою зайнятість. Пресслужба Норфолкської поліції, адміністрація Бродз та Норфолкського фонду дикої природи Hickling Broad також заслуговують на подяку за відповіді на питання, які, мабуть, здавалися підозрілими й дивними. Зайве говорити, що будь-які неточності чи технічні помилки є моїми, а не їхніми.

Дякую також моїй дружині Гіларі, Бену Стейнеру та SCF за підтримку й коментарі. Я вдячний моїм агентам Міку Чітему та Саймону Кавані не лише за важку працю, а й за віру в мене, Полу Маршу, Каміллі Ферр’є та всім в агентстві «Марш» — за чудову роботу. Окрема подяка моєму редактору Саймонові Тейлору та команді Transworld за їхній ентузіазм.

Нарешті, я хотів би подякувати своїм батькам, Шейлі та Френку, за незмінну підтримку. Сподіваюся, я її вартий.

Саймон Бекетт