Переможців не судять - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Олександр Юрійович Есаулов (ч. notes)

Примечания

1

Згідно з таємними протоколами, які були підписані в рамках Пакту про ненапад від 23 серпня 1939 року, лінія кордону між Німеччиною та СРСР була встановлена по річках Нарев, Сян та Вісла

2

У Тамбові, у 1921 році вибухнуло повстання селян, з великим трудом придушене регулярними частинами Червоної армії на чолі з командармом М. Тухачевським.

3

У 1938 році Виконком Комінтерну прийняв постанову про розпуск Компартії Польщі, а разом з нею і Компартії Західної України та Західної Білорусії. Приводом стало звинувачення, немов би до керівництва у тих партіях прийшли фашистські агенти. Майже усі члени КПЗУ, котрі опинилися на теренах СРСР, були репресовані. Багато з тих, хто залишився у Західний Україні, репресовані вже після приєднання краю до СРСР.

4

Текст Декалога взято з книги Я. Сватка «Життя на грані двох світів», Галицька видавнича Спілка, 2006 р.

5

Усі факти взято з сайту http://www.hrono.ru/sobyt/1921zy.html

6

21.10.1933 вісімнадцятирічний студент Львівського університету М. Лемик застрелив начальника канцелярії консульства СРСР Майлова, а потім здався поліції, зробивши заяву, що помстився більшовикам за штучний голодомор в Україні. Акцією керував особисто С. Бандера, а план розробив Р. Шухевич.

7

Робітничо-селянська червона армія

8

Порядок денний першого засідання президії Тернопільського облвиконкому від 20.12.1939 року.

9

Порядок денний першого засідання президії Тернопільського облвиконкому від 20.12.1939 року.

10

Після окупації частини Польщі Німеччиною, у Західну Україну переїхала велика кількість українського населення. Рішенням Радянського Уряду і, відповідно, рішенням Президії Тернопільського облвиконкому від 5 січня 1940 року обласні установи, а також виконкоми повітів були зобов’язані надавати цим біженцям всіляку допомогу.

11

Тим же рішенням Президії повітвиконкоми зобов’язали надати установам зв’язку приміщення у центрах сіл.

12

Тим же рішенням Президії усі підприємства, які переробляли вовну — націоналізовано, переробку вовни приватним особам заборонено.

13

На підставі рішення загальних зборів селян Великі Гаї від 12.12.39 року рішенням Президії Тернопільського облвиконкому від 5.01.40 було виділено 180 га із земель, що належали селянам, під аеродром цивільного повітряного флоту. Згідно з тим же рішенням селянам була надана за рахунок поміщицької земля у селі Березовиця. Хто мав опікуватися тим, щоб земля була передана, переліком селян, кому мала бути надана ця земля, в рішенні облвиконкому не вказано, і чи виконане рішення про виділення цієї землі, автор у архіві не знайшов.

14

У протоколі № 1 засідання Президії Тернопільського облвиконкому від 20.12.1939 відмічалося, що в області почався масовий забій молодняка великої рогатої худоби. Так, у Зборові «за останній час» було забито 450 голів, у Теребовлі — 250 голів молодняка. Разом із організацією мережі ветлікарень та зоотпунктів, залучення відповідних фахівців, завезення ліків, відповідним радянським органам була дана вказівка про посилення роботи, направленої на припинення забою худоби.

15

Такі контори дійсно були організовані згідно з рішенням Президії Тернопільського облвиконкому від 15.01.40 р.

16

3 метою полонізації земель Західної України, уряд Польщі надавав на цих теренах земельні наділи бажаючим полякам, головним чином офіцерам польської армії, які йшли у відставку. Вони осідали на тих землях, тобто були осадниками, колоністами.

17

Опубліковано за матеріалами сайту http://www.memorial.krsk.ru/

18

Питання стану шляхів та їх експлуатації у зимовий період було розглянуто на засіданні Президії облвиконкому 20.12.39. Рішенням президії Облшляхвідділу було відмічено, що шляхова сітка в області дуже мала, деякі населені пункти не зв’язані з Тернополем шляхами. Для підтримання їх у належному стані, особливо взимку, була виділена техніка у кількості трьох тракторів та п’яти грейдерів, а також доручено організувати сектор орттрудучасті зі залученням до цих робіт населення.

19

Націоналізація майна великих домовласників та торгівців проводилася на підставі постанов СНК УРСР від 3.12.1939 р та 26.12.1939 р, і відповідного рішення Тернопільського облвиконкому від 5.01.1940 р.

20

Педшкола у Тернополі була організована на базі колишнього Педліцею та Вчительської бурси рішенням Облвиконкому від 5.01.1940 р.

21

Малописьменність та неписьменність серед допризовників ліквідувалася на підставі рішення Тернопільського облвиконкому № 4 від 25.01.40 р.

22

У 1940 році в Тернополі під установи було забрано багато будівель, мешканці яких були виселені «з забезпеченням житла в іншому місці». Так, згідно з рішенням Тернопільського облвиконкому від 15.01.1940 з будинку на вул. Сокола, 19 виселені мешканці у зв’язку з тим, шо будівлю віддано під Обласний Радіокомітет. Де і як були забезпечені житлом ці нещасні, яких узимку викинули на вулицю, невідомо.

23

25. Приміщення на вул. Лелевеля, 14 були надані педшколі згідно з рішенням Тернопільського облвиконкому від 5.01.40 р. Тим же рішенням було наказано до 8.01.40р виселити з цього будинку усіх сторонніх осіб

24

Рішення Тернопільського облмісцевпрому щодо націоналізації перерахованих підприємств, затверджене рішенням Тернопільського облвиконкому від 5.01.40р.

25

У протоколі засідання Облвиконкому № 4 від 25.01.40 дійсно був описаний випадок спочатку націоналізації, а потім повернення майна великого торговця Моргуса Шворнаха у Борщівському повіті Тернопільської області. Крім того, в протоколі засідання було зазначено, що майно обраховувалося таким чином, щоби приховати факти його розкрадання. Наприклад, мануфактура вимірювалася не метрами, а сувоями, борошно не вагою, а мішками, інші продукти не банками чи вагою, а ящиками. Майно Шворнаха, у тому числі й двоповерховий будинок, було конфісковано знову.

26

Гвинтівки

27

Про підготовку такого повстання саме у той час можна дізнатися «З орієнтировки третього управління НКДБ СРСР про діяльність нелегальних антирадянських націоналістичних організацій у західних областях УРСР і БРСР» від 31 травня 1941 р., сайт http://warmech.narod.ru.

28

Усі факти про становище у керівництві ОУН, розкол, відмову виконувати рішення Мельника щодо тимчасової зупинки активних дій на теренах Західної України, а також рішення про організацію збройного повстання та розвідки на користь Німеччини взяті з «Ориентировки третьего управления НКГБ СССР о деятельности нелегальных антисоветских националистических организаций в западных областях УССР и БССР» від 31 травня 1941 г. http://warmech.narod.ru/smersh/222.html

29

Главное управление лагерей — орган при НКВС, що керував системою концентраційних таборів СРСР.

30

Усі дані про дії 75 полку 10 дивізії узяті з «Политдонесения начальника отдела политпропаганды 10-й дивизии войск НКВД по охране железнодорожных сооружений бригадного комиссара Л.Н. Левашева в Главное управление войск НКВД СССР по охране железнодорожных сооружений и особо важных предприятий промышленности и Управление политической пропаганды войск НКВД СССР о боевой деятельности и политико-моральном состоянии частей дивизии за период с 22 июня по 15 июля 1941 г» http://warmech.narod.ru/1941war/fs7.html

31

Прізвище та звання командира 75 полку вигадані.

32

3 вересня 1939 року до початку 1941 року населення у приєднаних до СРСР територіях Західної України скоротилося на 400 тисяч чоловік (htth://news2000.org.ua/print?a=/paper/40926)

33

При написанні цього розділу використовувалася інформація з сайтів http://www.ok.archipelag.ru/partl/gotsky.htni, а також http://www.hrono. info/dokum/194_dok/19410716_3.html

34

Альфред Розенберг народився у Россії, в Ревелі (Талліні). Закінчив Імператорське Московське технічне училище у 1917 році й отримав диплом архітектора. Дипломною роботою у нього був проект крематорію. Саме він ознайомив Гітлера з расовою теорією, на підставі якої сотні тисяч «расово неповноцінних» попали у крематорії концтаборів. Один час Розенберг навіть співчував більшовикам, але потім кинув цю справу і в 1918 році втік в окуповану німцями Прибалтику, звідки переїхав до Мюнхена, де і почав свою запаморочливу кар’єру, яка й привела його до шибениці у Нюрнберзі. Матеріали про А. Розенберга узяті зі сайта http://ru.wikipedia.org/

35

Ці ідеї, проголошені А. Розенбергом у промові 20.06.1941 року (http:// www. hrono. info/doku т/194_dok/19410620. html)

36

30 червня 1941 року, уЛьвові, Я.Стецько проголосив відтворення самостійної України, за що був заарештований німцями і до 1944 року перебував у концтаборі Заксенхаузен, http://ru.wikipedia.org/

37

Згідно уривка з книги «Західноукраїнськатрагедія», що наведений на сайті http://www.russian-globe.com/N38/Lulechnik.ZapadnoukrainskayaTragediya. htm, у Тернопільський тюрмі розстріл заарештованих відбувся десь за містом, і ніяких слідів про цю трагедію НКВС не залишив. Але ж згідно розповіді місцевих мешканців, усе було навпаки. Заарештованих постріляли в камерах та на подвір’ї тюрми. Автор поділяє другу версію, бо на чому і як можна було вивезти близько шестисот заарештованих? Адже згідно з цією ж книгою було вивезено з тюрми та десь розстріляно 560, а всього розстріляно тисячу осіб! Скільки ж машин треба було задіяти у такій операції? І де їх можна було знайти у тому безладі, який творився на західних територіях України? Адже ж за півтора тижня від початку війни німці були вже у Тернополі! На тому ж сайті цитуються уривки з доповідних Тюремного управління НКВС УРСР капітана держбезпеки Філіпова наркому внутрішніх справ про евакуацію тюрем західних областей СРСР (Львівської, Дрогобицької та Станіславської). У тюрмах Львівської області було розстріляно 2462 заарештованих. У місті Бережани Тернопільскої області 60 заарештованих, із Чорткова заарештовані були перегнані в Умань, де в кількості 768 чоловік були розстріляні, а по дорозі розстріляно ше 123 людини. В рапорті начальника тюремного відділення Волинської області вказано, що у Луцькій тюрмі «отобрали и вывезли на хозяйственный двор тюрмы примерно 800 человек, которые были немедленно расстреляны там же…». Може, у цьому розділі картина розстрілу не зовсім відповідає дійсності, але факт залишається фактом: розстріли у тюрмах були у вражаючих обсягах. Розстрілювали тисячами. Зважаючи на стрімкий наступ німців і боячись відпустити на волю потенційних ворогів, керівництво НКВС вважало за краще їх знищити.

38

Пішов геть! (нім)

39

Після того, як Червона армія залишила Львів, ЗО червня 1941 року Національні Збори проголосили Акт відновлення Української Держави. Голова Національних Зборів Ярослав Стецько був уповноважений утворити Тимчасовий Уряд для організації українських владних структур, що ніяк не входило в плани Німеччини. Тимчасовому Голові Уряду було пред’явлено ультиматум: визнати Акт недійсним, у чому отримали відмову. Стецько був заарештований. Одночасно з ним, у Кракові, був заарештований і Бандера. Обидвох до 1944 року ув’язнили в концтаборі Заксенхаузен, (http://for-ua.com/ukraine/2007/07/05/080031.html).

40

Слова з популярної наприкінці тридцятих років пісні.

41

Документ, наведений згідно з оригіналом, шо зберігається у Тернопільському державному обласному архіві.

42

У 1943 році внаслідок міжетнічного конфлікту загинуло на Волині за різними джерелами від ЗО до 100 тисяч поляків, від 10 до ЗО тисяч українців. Є припущення, що різню спровокували німці, примусово відселяючи з польського прикордоння поляків і заселяючи ці території українцями та німцями, (http://www.verbena.kiev.ua/statti/volyn.shtml)

43

Служба безпеки ОУН

44

http://www.ua-today.com/modules/myarticles/article.php?storyid=8885

45

Народний комісар державної безпеки УРСР, комісар державної безпеки 3-го рангу

46

Згідно зі звітом головного представника уряду УРСР з евакуації польских громадян з території України А. Цоколя секретареві ЦК КП(б) України від 15 вересня 1946 року — з весни 1944 до осені 1946 з України до Польщі було евакуйовано близько 800 тис. чол. У той же час із території Польщі таким же чином вивозилося в Україну українське населення. Це робилося для того, щоби припинити криваве протистояння між українцями і поляками (В. Ссргійчук, «Поляки на Волині у роки Другої світової війни»).

47

У вересні 1939 року Червона армія перетнула кордон Польщі.

48

48 «Пацифікація» Східної Галичини була проведена загонами польської поліції та кіннотою. Акція охопила біля 800 сіл, де були проведені обшуки, конфіскована зброя, заарештовано майже 5 тис. учасників антипольсько-го руху. 50 українців було вбито, близько 4 тис. покалічено, спалено майже 400 осель. Міністр внутрішніх справ Польщі Славой-Складовський пізніше визнав «якби не пацифікація, то у Західній Україні ми мали би збройне повстання, задля придушення якого були б потрібні гармати та дивізія солдатів». Аналогічна акція щодо придушення селянських заворушень була проведена на Львівщині та Волині у 1932 році.

49

Після вбивства у 1934 році міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького, польська дефензива розгромила крайовий провід ОУН у Галичині, заарештувала 1024 бандерівців. Саме тоді був утворений перший польський концтабір в м. Береза-Картузька.