Кейсі ввійшла раніше, ніж я закінчив оглядати кухню.
— Як справи? — запитала вона.
— Ну, я знайшов гридль, холодильник і посуд.
— І фартух, — додала Кейсі.
— І фартух, — сказав я, опустивши погляд. — Сподіваюся, Майк не буде проти. Я побачив фартух ззаду на дверях, і він мене покликав.
— Упевнена, що Майк аж ніяк не буде проти, — мовила Кейсі.
— Що там із нашою клієнткою?
Кейсі дуже таємничо всміхнулася.
— Ще замало часу минуло, щоб сказати. Залишайся на зв’язку. — Кейсі показала мені за спину. — Утім, вона хотіла б філіжанку чорної кави. Не передаси мені кавник?
— Я не міг знайти каву, — відповів я. — Саме її шукав, коли ти зайшла.
Кейсі показала мені за спину, і я повернувся. На кавоварці, якої, як я був переконаний, не було там ще двадцять секунд тому, стояв новісінький, свіжісінький кавник із напоєм.
— Ти впевнена, що тобі потрібна моя допомога? — спитав я й узяв кавник. Тепер мені згадалося, що в кафе дещо було не таким, як здавалося.
— Цілком, — відповіла Кейсі й забрала в мене кавник, узявши також із сушарки неподалік порожню чашку. Усміхнулася. — Зачекай тут. За хвилину повернуся.