Повернення до кафе на краю світу

Розділ 3

Я повернув долоню й ніжно потиснув руку Кейсі. Її рука була тепла. Кейсі була реальна. Я справді повернувся в кафе.

Я злегка похитав головою, не вірячи собі, а тоді всміхнувся й почав:

— Що ж, подивімось… Минулого разу, озброєний меню, яке ти мені дала, шматком полунично-ревеневого пирога від Майка й цілком новим баченням життя, я вийшов із цього закладу в абсолютно нову реальність.

Та ніч мене змінила. Те, що я дізнався, до сьогодні впливає на безліч аспектів мого життя. Історія про зелену морську черепаху, оповідка про рибалку, розмова з Енн про те, як вибрати варіант реальності… Усе це відіграє дуже важливу роль у моєму нинішньому житті.

Кейсі всміхнулася й відкинулась на спинку дивана. Кивнула на вхід до кафе:

— Минулого разу ти ввійшов у ці двері не таким щасливим.

Я всміхнувся й собі.

— Тепер усе краще. Власне кажучи, так краще, що мені важко згадати, яке було моє життя колись. Тобто мені справді треба добре подумати, щоб згадати, яким складним життя здавалося тоді.

— Отже, ти покинув кафе, а що сталося потім?

— Дещо змінилось, — я знизав плечима. — Змінився я. Мої переконання, вчинки, підходи… Деякі зміни були дрібні, деякі — незмірно масштабніші. Я пішов звідси й невдовзі покинув своє заняття, вирішивши подивитися світ.

— Справді?

Я кивнув.

— Я вже давно про таке мріяв. Однак це завжди здавалося великим божевіллям. Проте, повернувшись із кафе, я став відкритішим. Гадаю, раніше, зустрічаючи людей, які робили щось неймовірне, я оточував себе стінами. Знаходив мільйон причин, щоб нізащо не робити цього. Побувавши тут, я почав дивитися на цих людей інакше. Вони перестали бути загрозою. Тепер це були мої поводирі. Гадаю, раніше я був невпевнений у своїй сутності.

Страшенно боявся видатися дурнем чи знітитися, бо не знав дечого й не питав. Або й гірше: я навіть не хотів братися до навчання. Хай там як, повернувшись звідси, я знов і знов зустрічався з цікавими людьми, які подорожували світом. Я взяв і, відклавши трохи грошей, так само пустився в мандри.

Кейсі кивнула.

— І що?

Я всміхнувся.

— Усе було так чудово, що мені й за п’ятдесят життів не пояснити. Тобто це також повністю змінило моє життя. На нашій планеті є безліч неймовірних місць. А ще можна здобути не менш чудовий досвід. Я вже мовчу про уроки, які можна отримати.