Повернення до кафе на краю світу

Розділ 10

— Твоя черга, — сказав я, зайшовши на кухню через подвійні двері.

Кейсі засміялася.

— Хтось застосував свій шарм.

— Поки що все гаразд. Утім, якщо вона замовить не грінки з ананасом і не панкейки з чорницею, виявиться, що цей шарм прекрасний у теорії й нікчемний на практиці.

Кейсі всміхнулася й вийшла за двері.

— Отже, ви визначилися? — спитала вона, підійшовши до столика Джессіки.

Гостя кивнула.

— Побуду тут ще трохи. Щойно поговорила з вашим шеф-кухарем.

— Як минула розмова?

Джессіка всміхнулася.

— Він прикольний.

— Що він сказав, щоб вас переконати?

— Розумієте, я неначе намагалася вмовити себе піти. Не знаю насправді, що тут роблю, а ще мені треба виконати за сьогодні стільки зобов’язань… Але розмова з ним чомусь нагадала мені про певні обіцянки, які весь час даю собі, а потім неодмінно порушую.

— Які саме?

— Більше розслаблятися. Насолоджуватися життям. А якщо почуваюся невпевненою, то довіряти інтуїції.

Кейсі всміхнулася.

— Він обвів це для вас.

— Що? — спантеличено відповіла Джессіка.

— Згодом поясню. Або він пояснить.

Кейсі кивком показала на меню.

— Визначилися?

За кілька хвилин Кейсі підійшла до віконечка замовлень. Зірвала папірець, на якому записала замовлення Джессіки, і прикріпила його до круглого обертача. Поглянула на мене крізь віконечко й усміхнулася.

— Нове замовлення.

Коли вона відійшла, я наблизився до прилавка й крутнув колесо, щоб побачити бланк замовлення.

— Цей заклад складно не любити, — промовив я й усміхнувся.

Поклав бланк на обробний стіл біля плити й сказав собі:

— Зараз буде одна порція грінок з ананасом.