Повернення до кафе на краю світу

Розділ 4

Ми з Кейсі проговорили майже годину. Я розповів їй про місця, у яких побував, і про деякі свої пригоди. Поїздка на сафарі в Африці, видирання на Великий китайський мур, дослідження джунглів Борнео, вештання пам’ятками давнього Риму… У мене склалося враження, ніби Кейсі знала багато тих місць, про які я говорив. Щось підказувало, що вона теж мандрівниця. Однак у Кейсі було повно запитань.

— А що в тебе? — урешті спитав я. — Досі я говорив майже весь час. Що ти робила?

— Ну, як ти, напевно, помітив, ми сьогодні не на тому місці, де були, коли ти завітав до нас востаннє.

— Саме це мене й цікавило.

Вона кивнула.

— Це не просто так. Сьогодні дещо станеться.

— Що саме?

Тут на стоянку заїхала біла автівка.

Кейсі поглянула на неї у вікно.

— Джоне, ти багато знаєш про кулінарію?

— Та ні. Ну. мабуть, подужав би приготувати ваш стандартний сніданок. А що?

— Майк сьогодні трохи спізниться. Мені б не завадило трохи допомоги на кухні, — Кейсі кивнула на машину, що зупинилася. — Здається, у нас перший клієнт.

Я міг сказати «ні» з безлічі причин. Я ще ніколи не куховарив у кафе. Умів готувати лише кілька страв. Не працював там насправді… Але чомусь усе це видавалося цілком нормальним.

Я всміхнувся.

— Що ж, якщо клієнт замовить панкейки з чорницями чи грінки з ананасом, у нас усе гаразд. Якщо йтиметься про щось інше, я не можу пообіцяти багато.

Кейсі відповіла мені усмішкою.

— Сподіватимемося на щось таке. — Вона знову поглянула на автівку. — Може, підеш оглянули кухню? Я зазирну до тебе за кілька хвилин.