Повернення до кафе на краю світу

Розділ 36

— Усі готові до серфінгу?

Це був Майк. Вони з Кейсі тримали дошки в руках і йшли до нас.

— Майже, — озвалася Джессіка й повернулася до Емми: — Можеш показати мені ту штуку ше раз?

— Звісно!

Емма докладно продемонструвала Джессіці, як відштовхуватися від дошки й ставати на ноги. А тоді правильно розміщувати руки й ноги, шоб не втратити рівноваги.

— Ти готова, — заявила Емма. — Наступна зупинка — ХВИЛІ!

Вона затанцювала в піску.

Майк підхопив доньку й перевернув зі словами:

— Серфінг догори дригом!

Емма розсміялася й запручалася.

— Ще! Ще! — попросила Емма, коли Майк поставив її на землю. — Ще раз.

Майк повторив, і вона засміялася ще дужче.

— Hу, добре, — сказав Майк, поставивши її вдруге. — Ходімо!

Емма пішла до берега першою. Діставшись краю води, закріпила на щиколотці ремінець від дошки й забрела у воду разом із нею.

— Ти в нормі? — спитала Джессіку Кейсі.

Джессіка морочилася з ремінцем і неначе якось вагалася.

— П’ять хвилин тому, коли ми стояли там, це було цілком очевидно, — відповіла вона. — Я була цілком готова піти. Навіть думала, що треба просто починати у воді. А тепер ми тут. — Джессіка поглянула на хвилі. — І в мене, здається, калатає серце.

Кейсі всміхнулась і сказала:

— Між почуттями страху і захвату дуже тонка грань. Інколи про цю різницю забуваєш, якщо деякий час не дозволяти собі захоплюватися життям.

— Я не хочу впасти, — заявила Джессіка.

— Без цього не можна навчитися вставати, — відказала Кейсі й виштовхнула її дошку у воду. — Ну ж бо. Ми весь час будемо з тобою.

Кейсі позирнула на мене.

Я всміхнувся їй і сказав:

— Ти можеш, Джессіко.

— Джоне, у тебе є якісь осяяння для неї? — спитала Кейсі.

Тепер я вже лежав на дошці й починав помалу вигрібати у воду. Трохи розвернувся й усміхнувся.

— Кожен фахівець попервах не знав нічого про те, у чому згодом став майстром.

Джессіка всміхнулася, поклала дошку на воду й лягла на неї.

— Час перетворюватися на фахівця, — сказала вона й почала гребти.