Приватне життя феномена

РОЗДІЛ СОРОК ДЕВ’ЯТИЙ,

у якому йдеться про чоловіка-циркуля, про американський свинарський комплекс, про гарматне яабійнс м'ясо, а також про корпуси швидкого реагування для найгарячіиіих точок планети

Опинившись нарешті в знахарчиній хаті, в цьому мальовничому барвистому квітнику, я зітхнув полегшено. Тут я немов одгородився від світу, замкнувся разом із своїми ваганнями, побоюваннями її сумнівами. Годилося б поміркувати над тим, що саме чекало мене в Яблунівці надалі, бо хід подій минулих обіцяв у майбутньому ще приголомшливіші події.

Вмостившись у ліжку й заклавши руки за потилицю, дивився в стелю, наче мальовані зодіаки квіток на стелі мали підказати відповідь. Як ізнагла відчув легке запаморочення, котре, здається, повинне передувати зубному болю, й аж застогнав од радості, коли зуби занили, й разом із ниттям спостиг мою голову зумер якийсь, дудніння, а з того зумера та дудніння вирізнялись чіткіші звуки, що спершу віддалено нагадували музику, а потім і справді обернулись на музику... Ложечки били по дерев’яних пластинках— це ритмічно й мелодійно говорив ксилофон; далі почувся м’якого тембру голос корнета; потім забриніли клавікорди... Мішанина звуків, якісь уривки пісень, удари гонга, обірвані музичні фрази... Величезний екскаватор залізною пащею вгризався в кам’яне вугілля, яке тут, либонь, добувалось відкритим способом; чорний спортсмен, потужно відштовхнувшись лівою ногою від тартанового покриття в легкоатлетичному манежі, став злітати над планкою у висоту, начебто аж карабкаючись у повітрі; через пісок пустелі повільно посувалась ящірка, а в небесах над нею майже непорушно застигла цятка хижого птаха...

І майже так само несподівано, як у всіх попередніх випадках, я побачив Хому!

Старший куди пошлють був похмурий, наче занедужав, наче там на одне вухо оглух, а на друге зовсім не чує, наче хвороба як не вморить його, то скривить. Може, скучав за Яблунівкою та за Мартохою, за ударною працею на тваринницькій фермі в колгоспі «Барвінок» чи якісь інші турботи сушили голову, бо виглядав Хома таки не торішнього літа.

Грибка маслючка супроводжував чоловік-циркуль. Так, чоловік-циркуль, удвічі вищий за Хому, котрий діставав головою чоловікові-циркулю лише до пояса. На довгих худих ногах, захованих у джинсах, стримів довгий худий тулуб, із якого тяглась довга худа шия, увінчана довгою худою головою. Говорячи, чоловік-циркуль показував плашки зубів, начебто позичених якщо не в крокодила, то принаймні в коня. Над верхньою губою росли вусики, що нагадували м’якеньке й лискуче хутро крота, знебарвлене у водні. Будучи альбіносом, чоловік-циркуль мав білі вії над очима ангорського кролика й біляве, немов синтетичне, волосся. Портрет його зостанеться незавершений, коли забути про вуха, які аж ніяк не давали забути про себе: невеличкі, мов листочки конюшини, вони здавались уміло прикріпленими протезами.

Хому й чоловіка-циркуля побачив я на гігантському свинарському комплексі, обладнаному, мабуть, не так за останнім словом техніки, як за словом техніки завтрашнього дня. Маса всяких механічних пристроїв мала забезпечувати безперервну подачу кормів та пійла, чистила гній і слала чисту підстилку, дбала про мікроклімат і температуру повітря.

Деякі секції свинарського комплексу витримані в тонах недозрілого лимона, деякі — стиглого апельсина, а ще інші своїми барвами нагадували гранатовий сік. Лунала музика скрипкового оркестру, мелодії ллялись тихі, заспокійливі, що в цю хвилину мали налаштовувати на лагідний післяполудневий сон.

Ну як тут було не подумати про те, що на своєму індивідуальному господарстві Хома давно випередив Америку, домагаючись за допомогою класичної музики все більших та більших надоїв молока від своєї породистої корови!

Але чому він зараз там, на американському свинарському комплексі, такий похмурий, наче не радий запозичити чужий передовий досвід, а заодно поділитися своїм?

Чоловік-циркуль показував і розказував, як автомат. Ось, будь ласка, кнури, у яких сперматогенез практично триває весь час, незалежно під піку чи пори року. Аби були при добрій силі, до їхнього раціону введено стільки-то амінокислот, стільки-то вітамінів, макроелементів і мікроелементів, стільки-то перетравного протеїну, лізину, метіоніну з цистином, триптофану, кальцію, фосфору, кухонної солі і каротину, стільки-то молочних відвійок, сколотин або молочної сироватки, стільки-то моркви, буряків, комбінованого силосу, картоплі, стільки-то ячменю, кукурудзяної дерті, пшеничних висівок, кормового люпину, шротів і макухи...

Перейшли до іншої секції, де утримувалися свиноматки великої білої породи, й чоловік-циркуль став розхвалювати їхню стать. Мовляв, уже в тримісячному віці свинки починають виявляти ознаки статевої заклопотаності! Проте дозрівають вони десь на дев’ятий-одинадцятий місяць, але, звісно, при повноцінній годівлі, у вентильованому приміщенні, при гарному освітленні, бо інакше затримуватиметься овуляція, знижуватиметься кількість дозрілих яйцеклітин...

Мабуть, не варто переповідати всі подробиці, якими незворушно сипав чоловік-циркуль, бо йдеться тут хоч і про завжди цікаві речі, та все ж таки ці речі стосуються свиней, а ці тварини ніколи не були предметом естетичного захоплення, як, приміром, коні. Тому-то свиням так мало й пощастило в світовій літературі, хоч, може, в житті їм пощастило більше, ніж тим самим коням. Адже багато порід коней приречено на вимирання, а свині розцвітають, і в майбутньому тому розквіту ніщо не загрожує. Так, навіть ніж-колій не годен винищити всіх свиней, хоч не відав і не відає улюбленішого життя, аніж колоти свиней.

Отже, Хома з чоловіком-циркулем оглядали свинарський комплекс, ходили поміж станків для індивідуального утримання маток, старший куди пошлють пильно приглядався до годівниць і кормопроводів, до гратчастої підлоги з гнойовими каналами під нею, до труб, які відсмоктували повітря з гнойових каналів, до вентиляційних шахт із вентиляторами, до припливно-опалювальних установок. Хома приглядався і, либонь, порівнював із яблунівським свинарським комплексом, пишаючись, що колгоспові «Барвінок» також є чим похвалитись, що яблунівські тваринники не з лопуцька роблені, знають своє діло, домагаючись слави на весь район, що красномовно засвідчує районна газета в систематичних статистичних зведеннях.

Рот чоловіка-циркуля нагадував заводський конвейєр, по якому біжать слова, об’єднуючись в окремі блоки, а вже блоки перетворюються на готові фрази. Фрази були акуратно штамповані й наче аж упаковані в шерехку целофанову обгортку.

— Щодоби кожна матка одержує комбікорми, які вміщають повноцінний протеїн, вітаміни і мінеральні речовини. Для статевої охоти ми також застосовуємо ін’єкцію...

Старший куди пошлють мовчав, як грім, який злиняв у небі ще торік.

— Прохолост маток зведено до нуля. Так, ми використовуємо кнура-пробника.„

З рота, наче з заводського конвейєра, сходили фрази одна за одною. Чоловік-циркуль і Хома переходили від секції до секції, й фрази високої технічної кондиції супроводжували цю екскурсію, аж поки голос чоловіка-циркуля став вібрувати чи не від екстазу, якого не міг перебороти.

Струнно завібрував голос тоді, коли чоловік-циркуль заговорив про ембріональний розвиток поросят. Його очі ангорського кролика спалахнули мало не батьківською гордістю.

— А тепер ми ступили до корпусу, де проводяться опо- роси й утримуються підсисні матки.

В цьому корпусі все сяяло стерильною чистотою — клітки для маток, відсіки для поросят, прогулянково-кормові майданчики для маток, годівниці, автонапувалки, автогодівни- ці для поросят. М’яко світились інфрачервоні лампи для обігрівання поросят. Сяяли хромованою сталлю баки для гідрозливу. Центральний гнойовий канал виготовлено чи не із запасів інкського золота. Бункер для зберігання комбікормів скидався на прекрасну реалістичну композицію. Вентиляційні шахти було обцяцьковано якщо не алмазами, то якимось іншим коштовним камінням.

— Це наша свята святих,— майже з побожним шепотом проказав чоловік-циркуль.

По клітках лежали свиноматки, а коло них мальовничими гронами притаковились поросята-сисуни. Тут по системі радіофікації транслювалась не скрипкова музика, а зовсім інша. Хома раптом втратив цікавість до свиноматок та сисунів, не приглядався до центрального гнойового каналу, наче із запасів інкського золота виготовленого, не лупав очима на обцяцьковані коштовним камінням вентиляційні шахти, а вперто крутив головою, прислухаючись і прислухаючись.

— Тут — майбутнє Америки, надія всього цивілізованого світу,— мовив чоловік-циркуль.

— Цур тобі й пек! — озвався Хома.— А що там передають по радіо?

— Тут — майбутнє Америки, яке відстоїть і захистить підвалини демократії...

— Хто там по радіо балака чи гавка, часом не Гітлер?

— Гітлер,— сказав чоловік-циркуль.

— А чого ж це він на свинарнику виступає?

— Щоб поросята-сисуни з молоком матері всмоктували його промови, його ідеологію, його дух.

— А нащо свиням гітлерівська ідеологія?—не тямив старший куди пошлють, і лице його ставало зовсім безрадісне, мовби розбагатіло па сипці й дрібні сльози.— Та ще таким дрібненьким... З яких це нір свиням, окрім догляду й кормів, знадобилась гітлерівська ідеологія?

— Ви є почесним гостем не просто свинарника, а спеціалізованого свинарського комплексу. Різниця між звичайним і спеціалізованим полягає в тому, що на звичайному готують просто майбутнє м’ясо, а на спеціалізованому готують майбутнє гарматне м’ясо.

— Яке м’ясо тут готують? — отетерів Хома, ставши схожим на отого, що стережеться вербових Дров, телячого кожуха, заячої шапки та свинячих постолів.— Гарматне м’ясо, еге?

— Так, гарматне м’ясо. Це перший в Америці науково- експериментальний свинарський комплекс, де на глибоко розробленій методологічній основі налагоджено ідейне і військове виховання підростаючого молодого поголів’я свиней. Ми переконались, що за обробку свинячих мізків слід братися саме в такому юному віці, бо підсвинки не піддаються ні вихованню, ні перевихованню, тобто гарматне м’ясо з них ніяке. Чуєте, голос Гітлера ледь лунає, проте поросята-сисуни засвоюють дуже добре не так, може, зміст його виступу, як дух. Найкраще піддаються обробці фюрерськими промовами поросята великої білої породи, виведені ще в Англії у минулому столітті схрещуванням місцевих довговухих свиней з неаполітанською та китайською породами. На черзі — порода ландрас, а також уельська порода, чорна порода, порода дюрок. Можна сказати, що особливі надії ми покладаємо саме на породу дюрок, яка дуже популярна серед американських фермерів. До недавнього часу ми остерігались, що порода дюрок — червоної масті з золотаво-жовтими та темно-червоними відтінками, а тому-то вона може виявитись не дуже ефективною в сприйнятті гітлерівських промов. Так, тут далися взнаки наші расові теорії в підході до свиней із чорним, із рябим чи червоним кольором шкіри. Проте виявилось, що знаменита американська порода дюрок легко надається ідеологічному прополіскуванню мізків, якщо це прополіскування почати тоді, коли майбутні сисуни перебувають іще в ембріонах!

Хома, слухаючи, все дужче супився, і людське тепло в погляді його лівого ока перевелось, либонь, на руді миші, а в погляді правого — зійшло на пси. Рум’янець зі щік злиняв, наче лизень злизав, і сяйво незагнузданого ума згасло на чолі, наче мітлою зметене.

— Де, де? — поспитав Хома чистою українською мовою з неповторним подільським акцентом.

— В ембріонах. Із цією метою ми використовуємо військові марші періоду «третього рейху». Маршовою музикою обробляємо кормові продукти, що містять перетравний протеїн, а також кальцій і фосфор. Причому віддаємо перевагу військовим маршам, записаним на платівки й на стрічки в період окупації Польщі і Франції, Чехословаччини та Греції, аншлюсу Австрії. А також перших місяців війни проти Радянського Союзу. Досліди показали, що фашистська маршова музика, зіграна військовим оркестром і записана на платівки чи стрічки після поразки збройних сил вермахту під Москвою та Сталінградом, на Малій землі чи на Дніпрі, вже не справляла того ефекту на ембріони.

— Чому? — буркнув старший куди пошлють.

— Очевидно, тому, що після поразок від Радянської Армії у виконання маршової музики вже підсвідомо закрався ідеологічний сумнів, не стало попереднього фанатизму. Ембріони поросят виявились дуже чутливими до цієї фальші, і, щоб уникнути браку в їхньому такому ранньому вихованні, ми повинні бути дуже обережні, коли маршовою музикою обробляємо протеїн, кальцій чи фосфор. Маємо вчитись на чужих помилках, щоб уникнути своїх власних. Ми повинні випускати першосортне гарматне м’ясо, інакше історія нам не вибачить нашої політичної короткозорості чи ідейного гаволовства... Хочу додати до сказаного, що горох та люпин, макуху і шроти ми обробляємо промовами Геббельса. Молочні відвійки, сколотини, молочну сироватку, рибне і м’ясне борошно обробляємо виступами Ріббентропа. Ця додаткова обробка сприяє тому, що гарматне м'ясо набирає ніжного, солодкого смаку.

— Сокира гостра, мотика їй сестра,— загадково озвався Хома, в обоє вух ловлячи оте казання, та з жодного не випускаючи.

Істеричний виступ біснуватого фюрера, що транслювався по радіомережі свинарського комплексу, обірвався. Натомість почувся рев бомби, що, очевидно, падала з літака. Рев той ближчав і ближчав, перетворюючись на пронизливий свист. Чоловік-циркуль задоволено стежив, що свиноматки по клітках ні злякались, ні зраділи, зате поросята-сисуни спізнавали тваринні емоції, схожі на дитячий безпосередній захват, на веселе шаленство. Бігали по клітках, стикались писками-п'ятаками, перевертались і щасли- но кувікали. Б їхніх очицях палахкотіли язики фанатичного світла.

— Ми виховуємо поголів'я сисунів у атмосфері військових позитивних емоцій. Рев бомби, сппст снаряда, виття міни повинні стати для них дорожчі, ніж рохкання матері льохи... До речі, вже в такому віці ми починаємо підгодовувати їх баварським пивом. З цією метою збудовано пивний завод, технологію якого закуплено в Західній Німеччині. Хоча дехто скаржиться, що варимо баварське пиво не зовсім тієї кондиції, якою може похвалитись Баварія. Дехто висловлюється за те, щоб наш свинарський комплекс перенести ближче до баварського пива в Баварію, проте, остерігаючись усяких політичних ускладнень, ми утримуємось від такої акції.

Чоловік-циркуль, зовні зостаючись незворушним, усе дужче впадав у раж, і довга шия в нього ще більше витягувалась, нагадуючи змію, що раз у раз піднімається над землею.

Тепер вони перейшли в бокс для відлучених поросят. Цей бокс також продумано до найменших дрібниць. Вільне, світле приміщення ділилось на групові станки, кожен із яких мав групову самогодівницю. Милували зір шнекові роздавальники кормів; мистецтво суворого раціоналістичного конструктивізму вгадувалось у строгих конструкціях кормопроводу шайбового транспортера; бункери для зберігання комбікормів нагадували чи то велетенські фугасні бомби, чи то космічні ракети з ядерними боєголовками.

— В боксі для відлучених поросят торжествує тільки коричневий колір,— мовив чоловік-циркуль, захоплено оглядаючись довкола.— Бачте, все пофарбоване в коричневий колір, що має відтінки різної насиченості, різної інтенсивності. Досліджено, що на відлучених поросят двомісячного й тримісячного віку коричневий колір діє найефективніше, тоді вся їхня сьогоднішня й завтрашня свиняча свідомість стає надійно коричнева й не визнає більше ніяких нюансів. У цей час швидко ростуть їхні м’язи, поросята потребують підвищення доз протеїну, мінеральних та вітамінних кормів. Проте ми припустилися б непоправної помилки, якби протеїн, мінеральні та вітамінні корми забули вчасно обробляти солдатськими пісеньками вояків «третього рейху». Помічено, що пісеньки про медхен чи про фрау, записані до Москви та до Сталінграда, діють на свинську психіку в потрібному для нас напрямку, а вже ті самі пісеньки, записані після Москви та після Сталінграда, впливають на свинську психіку майже негативно, пригнічують позитивні емоції і тваринні інстинкти.

— А так не буває, що дай курці грядку, а вона летить на банти? — зрештою озвався Хома.

— Свій свого пізнає,— не менш загадково відказав чоловік-циркуль, який, либонь, мимовільно вже став перехоплювати деякі характерні вирази у старшого куди пошлють.

— А як на них діють промови Муссоліні чи генерала Франко? — похмуро поцікавився грибок маслючок.

— Голос Муссоліні і голос Франко також мають певний коефіцієнт корисної дії, але комп’ютери стверджують, що коефіцієнт впливу на свинську психіку найвищий у верховодів «третього рейху».

— Авжеж, вищий, коли вони гуртом стільки людей виморили,— згодився Хома.

— Коли раптом яке порося відстає в рості, тоді на нього звертається особлива увага. Даємо їм штучне регенероване молоко, яке обробляємо подвійними чи й потрійними порціями цитат із Ніцше. Цитати звучать у виконанні переможців конкурсів декламаторів — такі конкурси влаштовуються виключно з метою використання їхніх переможців саме для свинарських комплексів. Тоді, коли відсталі у рості поросята наздоженуть своїх ровесників, їх переводять до спільного боксу, і таким чином їх позбавляють комплексу неповноцінності, який аж ніяк не можна прищеплювати гарматному м’ясу. Взагалі, гарматне м’ясо, яке ми вирощуємо тут, не повинне думати.

На коричневому тлі стін боксу для відлучених поросят видніло безліч дрібненьких, завбільшки з десятицентову монету, овальної форми портретиків. У мільйонах відбитків було увічнено фізіономію біснуватого Адольфа.

— Свині не бояться?—поспитав яблунівський колгоспник, киваючи на портретну веремію.

— Авжеж, ні, бо гітлерівський дух вони всмоктують із молоком матері льохи, бо над їхньою свідомістю мудруємо ще тоді, коли вони в ембріонах.

— А як у вас із ремонтним молодняком?

— До ремонтного молодняка в нас найприскіпливіше ставлення. Адже саме від них залежатиме доля майбутнього свинського поголів’я. Створено компетентні комісії, які відбирають кращих свинок і кнурців. До складу комісії входять бізнесмени, банкіри, дипломати, генерали, адмірали, сенатори, конгресмени. Серед них чимало таких, що дотримуються якщо не демократичних, то ліберальних поглядів. Але для всіх неодмінною умовою має бути високий майновий ценз. Людей із лівими поглядами в комісії не маємо, так само уникаємо темношкірих та представників жовтої раси. На кожного з членів комісії заведено досьє, в якому зібрано документи про родичів до п’ятого чи шостого коліна. Таке суворе і водночас справедливе ставлення до членів комісії гарантує нам об'єктивний відбір свинок і кнурців до складу ремонтного молодняка. Досвід нашої компетентної комісії з успіхом позичають різні корпорації та концерни, застосовуючи його методи на людях.

Білий світ знав старшого куди пошлють як великого життєлюба й дотепника, гуманіста й насмішника, а тут, на свинарському комплексі, Хома сам на себе не схожий був. Здавалось, цвіли в голові думки, та їх заокеанські кури загребли, з яких ото, кажуть, стільки молока, як із верби

петрушки. Смутні очі видавалися самотні, як горох при дорозі, і така в них світилась болісна пустка, що миш мала б у голову зайти, доки зерно думки знайти.

— У чотиримісячному віці ремонтних свинок і кнурців оглядають вдруге,— розповідав чоловік-циркуль, переставляючи довгі ноги, мов неживі стовпи.— Збирається не тільки компетентна комісія в повному складі, а й представники світової громадськості. Серед них тільки ті, що виступають від імені тоталітарних режимів. Насамперед генерали- горили чілійської хунти, особисті порученці парагвайського диктатора Стреснера, делегація з Йоганнесбурга і, як правило, Йозеф Штраус власною персоною. Можете повірити, що компетентна комісія та ще такі високі гості ведуть най- суворіший відбір ремонтного молодняка. До класу еліти й до першого класу не потрапляють також ті особини, що перехворіли на анемію, пронос, бронхопневмонію, а також на інфекційний атрофічний риніт. Бракуються, звісно, менш скороспілі і гірше розвинені тварини. Вибракувані йдуть на гарматне м’ясо, бо на свинарському комплексі беконне м’ясо одержують лише на другому етапі, тобто лише тоді, коли створюються необхідні умови для перетворення гарматного м'яса па беконне.

— Які умови? — поспитав старший куди пошлють, щулячись, мов у решеті, де звідки вітер не подме, то однаково холодно, а тому й мусиш дрижати, щоб не змерзнути.

— Не тільки відбору, а й відгодівлі ремонтного молодняка — найпильніша увага нашого свинарського комплексу,— вів далі чоловік-циркуль, наче й не почув запитання грибка маслючка. Тепер вони перейшли до іншого боксу, в якому стояв шум, рев і вереск, наче на передовій у ту пору, коли артпідготовка ще не закінчилась, а наступ уже почався, і точиться запеклий бій за кожну п’ядь землі. Щоб перекричати цю вакханалію, чоловік-циркуль дуже надимався, аж синіючи від напруги.— Тут містяться кнур- ці від чотиримісячного до дванадцятимісячного віку. В їхньому раціоні — молочні відвійки, м’ясне і рибне борошно, соковиті корми, вітамінне сіно, а також коренеплоди, бобові трави. Дбаємо про амінокислоти і вітаміни, а також кальцій. Особливо ж — про кальцій, щоб молодняк міцно стояв на ногах, щоб ніякі вороги не могли подужати. У цьому віці для ремонтного молодняка має велике значення препарат, умовно названий гітлеритом. Гітлерит — це екстракт, добутий лабораторним способом із промов і виступів біснуватого фюрера. Цей екстракт у вигляді підкорму до-

даємо до крейди, кісткового борошна, трикальційфосфату х кухонної солі. Широко практикуємо введення гітлериту під шкіру. З цією метою через кожних п’ять-шість днів кнурцям і свинкам у складки шкіри за вухами вводимо три чи п’ять кубічних сантиметрів відповідно зготовленої суміші препаратів, де гітлериту має бути не менше чверті, але не більше третини, бо більші дози гітлериту, введені під шкіру, для деяких тварин можуть мати летальні наслідки. Гіт- лерит активно діє на психіку ремонтного молодняка тоді, коли по радіомережі свинарського комплексу транслюються шуми парадів, на яких демонструвалась могутність військової машини «третього рейху», а також звуки боїв, коли цю військову машину було ввімкнено .на повну потужність. Віддано перевагу ревінню надтяжких бомбардувальників, а також «хейнкелів», «фоке-вульфів» і «месершмітів». У програмі чільне місце посідають дванадцятидюймові гармати німецьких лінкорів, а також вибухи торпед, якими атаковано ворожі кораблі. Використовуємо також «фау-1» і «фау-2».

— А рев сирени повітряної тривоги? — не без яблунівського свого лукавства поспитав Хома.

— Рішуче заборонено,— мовив чоловік-циркуль.— Звуки сирени повітряної тривоги пригнічують психіку ремонтного молодняка, позбавляють відваги, рішучості і віри в ідеали вільного світу.

— А залпи радянських «катюш»? — не без похмурого лукавства допитувався старший куди пошлють.

— Радянські «катюші» також не в моді, бо від її звуків кнурці та свинки впадають у паніку.

— А чи не передаєте для них по радіо вибухи атомної бомби? —супився грибок маслючок.

— Так,— сухо відказав чоловік-циркуль, майже не виказуючи своєї неприязні до запитань лукавого Хоми, хоча запитання яблунівського колгоспника йому не подобались.

— І як для ваших свиней та ваша ж атомна бомба? — і не думав прикусювати язика Хома.— Бережуть тоді вони вуха, щоб не вкусила муха, а чи нікого не бояться, як вовк кози?

— Атомна бомба нашому ремонтному молодняку вселяє віру в перемогу над усіма ворогами.— Слова посипалися з рота чоловіка-циркуля, мов деталі по конвейєру, складаючись у фрази.— Під впливом вибухів атомної бомби, що транслюється по комплексу, ремонтний .молодняк стає сміливий та агресивний, він із фанатичною любов’ю виконує всі накази своїх командирів, штабів, верховного командування. Атомна бомба доводить кнурців і свинок до стану афекту, в якому вони здатні на все.

— На все? — перепитав Хома, і погляд його очей від смутку став голий, мов пляшка.

— На все! — повторив чоловік-циркуль, і його лице стало таке убоге, що в те убозтво ніхто й пучку солі не зав’язав би.

— Отак? —із притиском допитувався грибок маслючок, за яким стояла Яблунівка, правління колгоспу «Барвінок», рідна жінка Мартоха, названий синок Хомко Хомович, породиста корова, сільський цвинтар із похованим там бухгалтером Петром Зосимовичем Варавою, літаюча тарілка індивідуального користування, збудований на кошти колгоспу постамент під ясеном та багато іншого стояло, не менш важливого й значущого.

— Отак!' — із металевим притиском у металевому голосі відказав чоловік-циркуль, який зараз стояв у свинарському комплексі і за плечима якого, звісно, й стояв цей свинарський комплекс, а більше нічого.

Чоловік-циркуль і Хома підступили до велетенської броньованої стіни, поцяткованої безліччю схем; тут стриміли важелі, блимали кнопки, ховаючи якісь химерні секрети свинарського комплексу.

— На цьому екскурсію слід вважати закінченою,— сухим, як сухий спирт, голосом сказав чоловік-циркуль.

— Е-е!—хитро примружився Хома.— Видать, щука бистра, значить, слід брати окуня з хвоста... Такий у нас був лад, а тут і пропав... Що там за стіною, га?

— За стіною — секретні відділення свинарського комплексу, куди вхід заборонено навіть багатьом членам сенату і конгресу, бо й серед них можуть трапитись люди поміркованих поглядів, а то й підкуплені червоними чи комуністами... За стіною ремонтний молодняк доводиться до так званої повної бойової кондиції, яка відповідає всім вимогам статуту свинарського комплексу. Тобто там остаточно завершується формування і підготовка гарматного м’яса, і в їхні секрети не вдалось іще проникнути жодному ворожому агентові, хай то навіть буде агент із Яблунівки!

— Еге ж,— згодився Хома.— Об таку залізну стіну головою битись — тільки лоба розіб’єш... А чи є у вас стандарти на свиней, призначених для забою на гарматне м’ясо?

— Наш свинарський комплекс свято сповідає стандарти!— мовив чоловік-циркуль, уміло приховуючи роздратування від наївного запитання.— Тут панує царство стандартів!.. До першої категорії зараховуємо лише тих, які дотримувались певного раціону, хто якщо не в ембріонах, то з віку сисуна слухав промови фюрера й кому введено з кормами чи з допомогою шприца такий препарат, як гітлерит. Масть тварини має бути тільки біла! Ніяких синців, пухлин і травматичних пошкоджень! Крім того, товщина шпику над остистими відростками теж має відповідати певним вимогам стандарту. Я вже не кажу про повний цикл виховання з допомогою маршів, вибухів торпед і бомб, як і не кажу про обов’язкове проходження спеціального вишколу за цією залізною секретною стіною. Як правило, весь командний склад формується з тварин саме першої категорії.

— А до другої категорії?..— якось так непевно поспитав грибок маслючок, наче всім своїм виглядом кажучи: а хай вам жаба, а спрагло б вас, а хрін би вас узяв!

— До другої категорії,— охоче мовив чоловік-циркуль,— належать ті молоді м’ясні свині, які мають білу шкіру з дефектами. Наприклад, травматичні пошкодження, синці, пухлини. Тут також важить товщина шпику. Крім того, друга категорія також найефективніша в сприйнятті і засвоєнні гітлериту. З другої категорії, як правило, формується нижчий. командний склад і всіляка шпигунська резидентура за кордоном.

— А до третьої категорії?..— мляво так цікавився старший куди пошлють, а очі його наче й далі вели свою красномовну річ: а сто копанок дідьків вам у голову, а щоб ви взнали своїх батьків, які вони на шерсть, а щоб ви за дев'ятими ворітьми гавкали!

— До третьої категорії входять жирні свині, а також ті, що схильні до хронічних захворювань,— охоче відповів чоловік-циркуль.— На жаль, навіть такий препарат, як гітлерит, не гарантує, що кращі наші кнурці чи свинки не захворіють на бешиху. Або візьмімо дизентерію. Навіть командний склад піддається згубленій дії ентерококів, кишкової палички, пастерели, особливо коли доводиться різко змінювати обстановку, наприклад, потрапити в жаркі чи тропічні країни.

— А чума їх не бере? — поцікавився Хома з характерним для нього подільським гумором.

— Ніщо свинське не чуже вихованцям свинарського

комплексу! — не без пафосу виголосив чоловік-циркуль, якого не могли збити з пантелику грубуваті — висловлені й невисловлені — кпини яблунівського колгоспника.— Боремось усіма засобами: тут і карантини, й ізолятори, й заборона їсти непроварені боєнські та кухонні відходи, й систематична боротьба з гризунами. Боремося за кожен кілограм гарматного м’яса, а саме з кілограмів і складається все поголів’я.

— А розваги якісь у них є? — поспитав Хома, й очі його немов од радості повеселішали, що народились без сорочки, а повмирають без штанів.

— За програмою передбачено й розваги для молодняка свинарського комплексу. Насамперед — спорт. Тут бейсбол, регбі, кеглі, теніс, баскетбол, американський футбол, бокс, Є кнурці-легкоатлети, що бігають спринтерські дистанції, а є й такі, що долають стайєрські. Дехто кидає диск, але більшість опанували гранату. Є кнурці-кіннотники й кнур- ці-багатоборці. Спорт загартовує організм гарматного м’яса, надає спритності, витривалості, заряджає оптимізмом.

— От ви все торочите: кнурці, кнурці! — не вельми поштиво сказав Хома.— Та на всякому свинарському комплексі кнурця потягне до свинки, а як не буде свинки, то всяке діло завалиться, тут не допоможе ніякий гітлерит.

— Передбачено й потяг кнурців до свинок! — відгукнувся чоловік-циркуль, наче автомат, який ніколи не виходить із ладу.— Задовольняються всякі низькі інстинкти гарматного м’яса, а серед них — і сексуальні. Як правило, першу категорію кнурців злучають із першою категорією свиноматок, бо ми постійно дбаємо про підвищення серійності поголів’я. Звичайно, біла масть допускається тільки до білої масті, тут ми свято сповідаємо расові принципи, а коли трапляються факти злучки великої білої породи з великою чорною породою, то особини, винні в такій злучці, суворо переслідуються. Як правило, вся вина і вся кара в таких випадках падає на велику чорну породу.

— А то й можуть оці, як їх... куклукскланівці лінчувати, еге? — поцікавився грибок маслючок.

— Ніде правди діти, можуть і лінчувати,— згодився чоловік-циркуль, кривлячись кисло, й око його праве стало порожнісіньке, що там не знайшов би ні цурки, ні пилинки, а в лівому — ні хуху ні духу.

— А як же тоді з правами свині у вашому свинарському комплексі? — не без єхидства мовив старший куди пошлють, виказуючи своїм запитанням, що він таки хитра пташка з яблунівського піддашка.

— В кого сила, в того й правда,— не став критись чоловік-циркуль.— І чим більша сила, то й більша правда, яка обертає на правду навіть велику неправду, щоб із тієї великої неправди сталась ще більша правда, а тая правда спородила ще дужчу силу!

— Еге ж, у вашому свинарському комплексі так,— не став сперечатись старший куди пошлють, котрий, здається, де з чужою допомогою, а де самотужки, розумом своїм колгоспницьким вник у всі таємниці свинарського комплексу.— їздять тут у вас на тих колесах, що собаки опівночі набріхують, вірять тут у ті закони, що собаки поміж своїм собачим ділом складають.

Закінчивши розмову біля залізної секретної стіни, за яку не бул-о ходу не тільки Хомі, а й деяким сенаторам та конгресменам поміркованих поглядів, чоловік-циркуль і старший куди пошлють повільно йшли поміж станків для групового утримання ремонтного молодняка. Авжеж, бо хто б не вхоркався за таку екскурсію! По радіомережі свинарського комплексу транслювався вже не рев бою з апо- каліптичною канонадою, а солдатський шлягер гітлерівських часів, що відзначався неприкритим еротичним змістом. Під цю музику молодняк весело, вдоволено рохкав, тирлуючись по клітках.

— Гаразд,— озвався старший куди пошлють, за яблунівською своєю звичкою чухаючи потилицю і, либонь, саме десь звідти вичухуючи думку, котра давно йому свербіла.— А потім звідси, із свинарського комплексу, на які заготівельні пункти маєте ви намір відправляти готове гарматне м’ясо?

— О, заготівельних пунктів багато! — не без зверхності відказав чоловік-циркуль наївному, як на його гадку, колгоспнику з яблунівського «Барвінку». І, загинаючи пальці на руці, став перераховувати: — Латинська Америка, країни в районі Персидської затоки, острови в Тихому та Атлантичному океанах... Немає такої точки на земній кулі, де б ми не мали заготівельних пунктів — старих чи нових.

0, скрізь знайдеться гаряча точка, де є потреба в нашому гарматному м’ясі!

— А як у вас транспортують до місця? — запитав Хома.

1, чомусь соромлячись, начебто підупавши на вивіреному своєму яблунівському патріотизмі, сказав: — Бо в нашому «Барвінку» як? На машині-скотовозі з високими бортами й натягнутим угорі тентом. А як не хочуть іти по дошках до кузова, то їх підганяють електропоганяйлом — дротом таким, що штрикає струмом... А кузов для них піском посипають, і підстилку стелять, і кормів трохи беруть, бо дорога є дорога.

— Ми своє гарматне м’ясо доставляємо до заготівельних пунктів на морських авіаносцях і на транспортних військових літаках,— не забарився з відповіддю чоловік-циркуль.

— Це ж за таку довгу дорогу вони багато втрачають у живій вазі...

— Так, у живій вазі наше гарматне м’ясо втрачає подеколи більше трьох процентів.

— Не самі ж летять чи пливуть, а хтось їх супроводжує? — допитувався Хома.

— Неодмінно супроводжують представники ЦРУ.

— Ага, зоотехніки, значить,— здогадався старший куди пошлють.— Ветеринари, значить... А багато доводиться їздити вашим свиням, багато доводиться втрачати в живій вазі?

— Нічого не вдієш, така доля у всіх свиней, що входять до корпусу швидкого реагування. Проте нас не турбують втрати у живій вазі, бо накладні витрати є в усякому бізнесі. Тим більше не можна не програмувати великі накладні витрати, коли йдеться про геополітику, про захист стратегічних інтересів США в усьому світі.

— І ваше гарматне м’ясо ждуть на всіх заготівельних пунктах? — допитувався Хома, вкрай зацікавлений передовим і будь-яким досвідом заокеанського свинарського комплексу.— Бо з нашого «Барвінку» ждуть і в районі, і в області, адже і їм треба виконувати план.

— У нас інша заготівельна система,— не став критись чоловік-циркуль.— Ми, як правило, не виходимо з інтересів тих, що представляють заготівельні пункти на місцях, ми керуємось тільки інтересами великого капіталу, транснаціональних концернів і корпорацій. Досвід історії показує, що ми вдаємось до примусового постачання гарматного м’яса з метою захисту прав людини як в Америці, так і далеко за її межами.

— Комплекс ваш хитрує, наче вовк,— озвався Хома.— Це ж треба так уміти захищати людські права!

— Як у вашій Яблунівці кажуть? — мовив чоловік-циркуль, і за всю їхню довгу розмову на обличчі майнув промінь усмішки — то-нкий промінь, наче лазерний.— І вовк ситий, і кози цілі, так?

— Ага, кажуть, що розжалився вовк над поросям, як ніжки поод’їдав!

— А ще у вашому колгоспі «Барвінок» кажуть: і вовк ситий, і сіно ціле, так?

— Ага, кажуть, що біда вівцям, де вовк пастушить,— мовив Хома, украй подивований як тим, що побачив, так і тим, що почув із уст чоловіка-циркуля.

Тут знову по радіомережі свинарського комплексу стали транслювати ревіння танкових моторів та бушовисько танкового бою, в якому, либонь, зійшлись докупи великі броньовані армади. Молодняк по клітках метався по кутках, кувікав, рохкав, верещав, телесувався, наче нечиста сила перед судним днем. Вираз вдоволення появився на довгастому обличчі в чоловіка-циркуля, зате обличчя в старшого куди пошлють ставало таке, наче йому під шкіру сала ось заливають, а він мусить терпіти, й очі його скидались на дві рогатини, ладні кинутись на будь-яку гадину. Ой, Хомо, ой, мандрівнику великий, ой, знаменитий гостю всього американського континенту! Чи гадав ти колись у своїй обітованій Яблунівці, що за океаном потраплятимеш із вогню та в полум’я, що, перепливши океан, зможеш там і в калюжі втопитись, що, пройшовши мідні труби, попадеш чортові в зуби?! Але мусиш терпіти, адже ти гість, і не випадає гостеві порядкувати в чужій господі, хоч, може, й не збирався ти там поживитись, як пес макогоном, хоч, може, тому ти й воду подеколи не пив, що сподівався на мед.