Твоя дитинка

1.7

Привiт!

Сьогоднi мiсяць, як ми з тобою розлучилися. Один мiсяць. Усього мiсяць. Уже мiсяць. Тiльки мiсяць. За цей мiсяць ти не написала менi жодного слова про свої почуття. Тiльки про бажання, емоцiї, враження. Тобi - добре. Ти - щаслива.

Ти вже вiдписуєш менi в листi й повiдомлення для iнших. Ясна рiч, що тут скажеш iнтимного?

Зер гут.

Я не хочу бути одним iз… Скiльком чоловiкам ти ще пишеш?

Ранiше вiд тебе приходили великi листи. Тепер - кiлька рядкiв. У тебе нема часу? Звичайно, доки всiм напишеш… Уже можна й дублювати.

Чи є сенс жити менi з болем цiлий рiк?

Кожний мiй похiд в iнтернет закiнчується болем. Тим, вiд якого я вчуся вiдходити в промiжках листуванням з тобою.

Розумiю, що треба перебудовувати своє життя. Треба коректувати свою фiлософiю. Знову вчитися легко ставитися до життя. Побажати собi можу тiльки залiзної витримки.

Але ти пиши. Пиши, бо це важливо насамперед для тебе.

P. S. Не втрать того, що з такими муками здобула.

Один дядько, з яким ти провела пiвтора року.