Твоя дитинка

3.9

Велика iмiтацiя малого сексу проводилась успiшно. Але одного жахливого ранку дiвчинка помiтила на трусиках мокру пляму.

«Боже! Що це? - заговорила у нiй непроглядна прабабкiвська темрява i материнська неуважнiсть до пiдлiткової зрiлостi. - Невже я вагiтна? Чи, може, хвора?»

Почала перечитувати маленьку домашню бiблiотеку.

- Так, венеричнi захворювання: СНIД, сифiлiс, гонорея. Що це може бути? Невже хлопчики заразили? I це на фонi домашнiх сварок i вiчного страху, де не можна було нi в кого нiщо запитати, бо все, що ти зробив - завжди нездале. Бо ти - погана! Бо як можуть бути гарнi дiти у поганих батькiв? У батькiв, яких батьки теж поганили? Дитина - це найточнiше дзеркало сiм'ї.

Дiвчинка мовчки вивчала енциклопедiю i розглядала себе в дзеркалi. Так… почервонiння… Але хiба вона щось у цьому тямить?

Що ще?

Ах так, висипка.

Таки знайшла одну невеличку крапочку. Отож - висипка таки є!

СНIД. З ним довго не живуть. За сприятливих умов - вiсiм рокiв. Вона житиме усього до двадцяти… Чуєш, клоунику?

Ось так у дванадцять рокiв починаєш жити в очiкуваннi смертi.

Важко жити й думати, що ти вже помираєш…

«Усi дiти вчитимуться в унiверситетi, а я - нi», - думала дiвчинка.

Вона ж не така, як iншi. Вона - ПОГАНА.

«Як же так - помирати тут, у цьому домi? - думалося дiвчинцi. - Не пiзнавши нiчого кращого? Не побачивши нiкого, крiм вигаданого клоуна на вiкнi. Не побувавши за парканом…»

Так народжується страх. Нi, так виховується давно народжений страх. Страх бути. Страх виживати. Страх жити.