Адам

Ми боялися сідати в його крісло,

щоб до нас не вихилились його тіні,

те щось, від чого він стогнав, коли залишався

у кухні сам. Як він заливав кротів у

норах — такого завзяття я більше ніколи не

бачив. Як нищив гніздо ос, котрі

якось покарали мене за мою

надмірну допитливість! Але щоразу

брав до лісу рушницю й ніколи

не приніс більшої здобичі, ніж мішечок

грибів.

Не знаю, хто говорив до нього з уявної

слухавки, хто переслідував його

у післявоєнному Станіславі, може, були тортури,

може, розпікали хрест і прикладали до голих

грудей, я чув про таке. Зрозуміло:

далеко втекти неможливо, можна

лише сховатись за камінь і повернутись

лицем до води. І передихнути трохи,

поклавши на коліна незаряджену зброю,

і дивитись у день, доки він не приніс ще

ніяких новин,

і на всіх хвилях ще музика.