Адам

Здається, там купали дитину — його немовля, —

Кухня була повна пари й нагадувала

магічний ліхтар: кілька фігур, які

обертаються довкола ніжного центру,

А далі він —

раптово на стежці, темний і нерухомий,

у накинутій куртці,

ніби тут, надворі, задзвонив якийсь телефон, а він

не встиг добігти

й шукає його тепер серед промерзлих дерев:

гніздо, де вилупився невиразний голос.

Стоїть і бачить лиш те, що видно: поламане гілля,

ніби вузькі рукави у сірій стіні чагарів,

якими хтось

продирався звідси на інший бік, щоб за мить

обійти довкола і повернутись.