Адам

Вантажники й портові робітники зняли дівчат на вечір.

Вугільно-чорна палуба застелена пледами;

Пляшки і коробки соку, акордеон; одна дівчина

Вигинається, зав’язавши футболку вузлом.

Біля самого берега хитаються сіті,

Ніби хтось полює крізь сон, наосліп, повільно

Танцюючи.

Говори, бурмочи, клич мене, Змійко,

Доки я ще не прокинувся.

Мала Людка — пам’ятаєш ту замурзану дитину сусідів? —

і пес, який приплівся за твоїм сином,

а потім

зник під час однієї з зимових рибалок, —

може, вони приходили тільки до тебе,

щоб ти потім могла упізнати їх там?

Людина,

людинка й тварина — так ви

й стоїте перед ним, вимиті,

прибрані,

ніби сім’я у фотографа, і мружитесь,

і намагаєтесь роздивитись його в мерехтливому,

передостанньому його світлі.