Адам

Яка радість! Знов стільки величезних світил.

Люди та їхні тварини йдуть берегом.

Світ показав нам свій фокус і збирає просте причандалля:

декілька камінців, червону лампу над нескінченною водою,

затоки, в яких рибалять птахи.

Хто співав, тепер переводить подих.

Хто говорив чи писав, бачить вузол, який нічого ні з чим не зв’язує.

Де колись була Брама, тепер лежить освітлена сонцем лука.