Адам

Я різко звернув і з’їхав просто у ліс. Дорогою

не можна було, позаду йшла наступна колона.

Бах! — і вогонь відступив, щоб за мить нас обняти.

Може, хтось вирішив прочитати нас

крізь брезентові конверти,

просвітливши до найдрібнішої жилки?

Хто вірить у рівновагу подій, хай вважає мене справедливо

покараним. Дезертир? Головешка,

якій незручно показатися лікареві,

кохатись при світлі, до того ж ніколи — удруге.

Заслужене посміховисько, дурний дядько

для дітей з родини, який дозволяє собі напиватися,

йде з найменшими в сад, коли їх виганяють

погратися. Сам; із майбутнім, заткнутим

кольоровим шматтям і розпоротою ковдрою.

Приклад ні для кого. Кручусь на стільці, ніби у мене

вселився дух: до вікна — день, до стіни — ніч, і

деально круглий, з діркою посередині.