Адам

«Пам’ятаю, був там один малий,

насправді вже підліток, але

виглядав років на вісім, —

і його посилали до нас із листами,

ще часом передавали ним сир

або цукор,

бувало і так, що приходив

зовсім без нічого, але це

означало, що він десь загубив усе

по дорозі, бо його

ніколи не обшукували на вході, ніколи —

для них

його не існувало.

І знаєш, що я подумав: коли

ти пишеш вірш,

неначе посилаєш малого. І навіть

якщо він розгубить усе,

то пройде

до тих, хто по той бік,

як сам собі незрозумілий знак,

пройде,

щоб просто помовчати з ними».