Адам

Ти виходиш, зачинивши пітьму, ніби стіл.

Скільки одягу ми перемололи!

Скільки яхт запливало у наші води, скільки

там було феєрверків і тіл! Як врізалися

ми в сонний натовп, озброєні акордеоном!

Але тисяча тихих вівторків варта години плачу.

Один із сусідів колись зупинить на тобі гарячу стрілку.

Дітиська влаштують свій сховок у відкритому

боці дощу, і не буде хвилини без їхнього стуку і сміху.

Ти будеш радіти вечірнім приїздам,

тонутимеш у пухнастому килимі, повному іскор;

твій тихий магніт буде іскрити, доки стукає в двері

мокра рука. І все станеться так, ніби ти

довго молилась миловидим богам неділі.

Будь зі мною, ціла ноче без сну,

ціла ноче сигнального вогню.

Якщо я випадково схитнусь, тримай мене

за бліду ступню.