Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя

Урок 23 Важливо знати і свою «суперсилу», і свій «криптоніт»[10]

Одна людина може змінити світ.

Звідки я про це знаю?

Я працюю з Кларком Кентом[11].

Серйозно!

Майкл Санджакомо — енергійний кучерявий чоловік, який береться до всього з ентузіазмом і емоціями десятирічного хлопчика. Майкл працює репортером у газеті «Plain Dealer» і відмовляється дорослішати. Він і досі читає комікси. Придумує комікси. Досі вірить у супергероїв і в те, що Супермен уміє літати.

І це чудово.

Не так давно Майк узявся до сміливої, мужньої і трохи божевільної справи. Він повірив у те, що може врятувати будинок Супермена. Справжнісінький. Справжню будівлю з цегли й цементного розчину — триповерховий блакитний будинок із червоним оздобленням за адресою 10622, Кімберлі авеню.

Чоловік із надможливостями народився в Клівленді, штат Огайо, понад 75 років тому.

Його будинок майже розвалився через недбалість, незважаючи на всі спроби мешканців підтримувати його в нормальному стані. А потім до містечка прибув один письменник. Романіст Бред Мельтцер хотів побачити кімнату, у якій двоє хлопчиків із Ґленвіля створили найвідомішого супергероя людства. Власники будинку влаштували для нього екскурсію. Бред зняв усе на відео і поділився ним на сайті www.OrdinaryPeopleChangeTheWorld.com. Він сказав глядачам: «Я вірю, що звичайні люди здатні змінити цей світ».

Звичайні люди? Не супергерої?

— Хочете дізнатися, як у світі з’явився Супермен? — питає Бред. — Двоє хлопчаків — Джеррі Сіґел та Джо Шустер — були настільки бідними, що їм доводилося малювати на зворотному боці шпалер. Вони придумали чоловіка, якого не бере навіть куля, і назвали його Суперменом.

У цьому відео він заходить до будинку Супермена і, кімната за кімнатою, показує нам, як протягом десятиліть Клівленд не зміг урятувати будівлю відомого героя. Стіни й стеля геть прогнили. Вимикачі тримаються на червоній клейкій стрічці. Сумне видовище, яке супроводжується піснею «Навіть герої мають право на мрії».

Він змусив мене замислитися над тими ночами, коли я ще дитиною уявляла себе сильнішою і кращою, читаючи всі ті комікси під ковдрою.

— Люди переконані, що найважливішим у цій історії є Супермен, — каже Бред. — Та насправді це Кларк Кент.

Той доброзичливий репортер?

— Бажаєте знати, чому? — питає Бред. — Бо Кларк Кент є в кожному з нас. Мені імпонує думка про те, що всі ми — звичайні люди — хочемо зробити щось краще, прагнемо бути кращими, здатні розірвати сорочку на грудях і спробувати допомогти іншим.

У кожного з нас є суперсила. Кожен володіє важливою рисою, що притаманна тільки йому. Та водночас кожен має і свій «криптоніт» — те, що його стримує, позбавляє сили, висмоктує всі соки, робить його слабким за одну мить. Зазвичай наші найсильніші і найслабші риси є двоюрідними сестрами.

Для Супермена то був криптоніт — шматочок його рідної планети Криптона, що вмить позбавляв його сили. Він міг перестрибнути хмарочос одним стрибком, побігти навперейми з потягом і обігнати його, крутнути світ, щоб повернутись у попередній день. Та варто показати йому шматок криптоніту — і він не зможе дійти до кінця кварталу.

Моя найбільша сила — заступатися за інших. Мій криптоніт — це відчуття, що я не маю права висловлювати свою думку. У дитинстві я не наважувалася сказати щось батькові, щоб змусити його припинити бити моїх братів і сестер. Я не могла себе захистити, коли діти в школі сміялися з моєї худорлявості, волосся на руках, великих вух і окулярів. У восьмому класі я не змогла стати на захист дівчинки, яку діти дражнили через те, що вона не користувалася дезодорантом. Я нічого не зробила, коли в старших класах одного учня заштовхували до шафок у роздягальні і постійно штурхали, бо він був гомосексуалістом.

Як колумністка я завжди використовую свій голос, щоб висловити протест проти поганого ставлення до дітей, проти хуліганства й усілякої соціальної несправедливості. Я виступаю проти суддів, прокурорів і губернаторів. Але й досі трапляються дні, коли я не можу віднайти в собі сили, щоб себе захистити, — наприклад коли повинна повернути светр до крамниці і не маю чека.

Моя подруга Бет знайшла свою суперсилу — вона допомагає немовлятам, які мають проблеми зі здоров’ям. Протягом усього життя вона працювала педіатром у дитячій лікарні «Rainbow» в Клівленді й виступала на захист малюків до, під час та після медичних тестувань і процедур. Яким є її криптоніт? Глибоко в душі, під усією радістю, яку вона відчуває, допомагаючи дітям та їхнім батькам почуватися в безпеці у лікарні, ховається жахливе відчуття безсилля, адже вона втратила власного новонародженого сина й не принесла його додому з лікарні. Бет хворіла на діабет, і він настільки ослабив її організм, що вона не змогла виносити дитину. Її малюк народився надто рано. Втрата єдиної дитини і є тим моментом, коли Бет отримала і свою суперсилу, і свій криптоніт.

У мене є хороший друг-перфекціоніст. Ця риса водночас є і його суперсилою, і криптонітом. Він страждає від обсесивно-компульсивного розладу. Коли ми їдемо у відпустку разом, він бере із собою купу спеціальних засобів, щоб оббризкати спальню й ванну кімнату. Чи є з цього користь? Він заробляє цим на життя: йому платять за те, щоб він знаходив недоліки в приміщеннях, які здають в оренду.

Мій чоловік керує компанією, яка спеціалізується на кризових комунікаціях. Він просто обожнює допомагати людям проходити через найгірші моменти в їхньому житті. Одного разу в хімічній компанії трапився витік хімікатів, і її представник зателефонував йому о другій годині ночі. Брюс кілька годин розмовляв із ним по телефону, спокійно пояснюючи, кому слід телефонувати й що казати працівникам, ЗМІ та місцевим жителям, яких треба було евакуювати. У кризових ситуаціях він просто неперевершений, однак слабким його робить найгірший момент його життя — та криза, яку він так і не зміг подолати.

Коли Брюсові було 22 роки, йому зателефонували, щоб повідомити, що його мама померла. Вона розмовляла по телефону з подругою і раптом впала на підлогу. Барбарі виповнилося 45 років. Коронер установив причину смерті — атипова пневмонія. Ніхто й гадки не мав, що вона хворіла. Ця криза вразила всю їхню родину. Коли мама померла, Брюс мав дбати про брата, який щойно закінчив коледж, а також про брата й сестру, які навчалися в середній школі. Того тижня, коли вона померла, вони якраз продали свій будинок і збиралися переїжджати. Не буває дня, коли б він за нею не сумував, не буває тижня, коли б він не жалкував про те, що не міг зробити для своєї сестри і братів більше в той жахливий час.

Його брат Ґері не зміг оговтатися після смерті матері й втрати домівки протягом одного тижня. Зараз він є власником і керівником компанії «Gary Hennes Realtors», яка допомагає людям знайти домівки, про які вони мріють, на південному узбережжі. Він хоче, щоб вони знайшли своє місце в цьому світі — місце, яке він і досі не може знайти для самого себе. Його суперсила полягає в тому, що він робить будь-яку будівлю чи кондомініум, із якими стикається по роботі, ще кращими, допомагає створити «ідеальний дім» згідно з потребами кожного клієнта. А як щодо криптоніту? Це чудова жінка Барбара, яка займає в його серці стільки місця, що годі впустити туди когось іще.

Ми всі володіємо суперсилою — навіть найбільш звичайні люди.

Саме так закінчується відео, присвячене порятунку будинку Супермена. Його намагаються врятувати звичайні люди, подібні до Кларка Кента.

— Знаєте, хто його врятує? — питає Бред. — Ми. Прості й звичайні люди.

Такі, як він. Такі, як Майк. Такі, як ми. Наприкінці фільму ми бачимо ряд людей, які вигукують: «Я Супермен!»

Ми всі Супермени.

Усередині мене, усередині тебе, усередині кожного з нас є сила. Сила, завдяки якій ми можемо змінити цей світ — чи принаймні той його куточок, у якому перебуваємо зараз.