Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя

Урок 40 Запуск твого життя залежить від тебе

На моїй улюбленій листівці зображений біплан у повітрі, а під ним є цитата:

«Орвілл Райт не мав ліцензії пілота».

А коли відкриваєш цю листівку, бачиш слова: «Зміни цей світ».

Саме це й зробили брати Райти. Вони змінили світ кожної людини, щойно їхній літак відірвався від землі. Вони стали першими пілотами, які підкорили нову стихію — повітря.

Я згадую про це щоразу, коли дивлюся на свою дошку візуалізації. На ній є картинка з літаком.

Я вірю, що ми вміємо літати. Чому? Я народилася в Огайо.

Ми не просто перші, коли йдеться про польоти. Огайо посідає і перше, і друге, і третє місця.

Це колиска авіації. Орвілл та Вілбур Райти будували аероплани в Дейтоні. В Огайо народився Джон Ґленн — перший американець, який облетів Землю. А потім у «Каштановому штаті» народився Ніл Армстронґ, нога якого вперше ступила на Місяць.

У моєму рідному штаті ми робимо неможливе можливим.

У восьмому класі я мала честь познайомитися з Джоном Ґленном. Тоді цей астронавт із ластовинням був головним героєм країни. А коли ми вивчали історію штату Огайо, то дізналися про невгамовних братів, які відкрили в Дейтоні велосипедну крамницю. Орвілл та Вілбур не просто створювали велосипеди. Вони виготовляли ґлайдери та повітряних зміїв, мотори й пропелери. Вони збудували першу аеродинамічну трубу, щоб випробовувати крила своїх аеропланів.

Після історичного польоту в Кітті-Гоук вони повернулися до Огайо, щоб удосконалити свій літак, і завдяки цьому створили перший надійний аероплан. Перед їхнім першим аеропланом, який зберігається у Смітсонівському інституті, можна побачити табличку:

Перший у світі механічний апарат, важчий за повітря, завдяки якому людина змогла здійснити вільний, контрольований і безперервний політ. Винайдений і збудований Орвіллом та Вілбуром Райтами. Перший політ було здійснено 17 грудня 1903 року в Кітті-Гоук, Північна Кароліна. Брати Райти провели оригінальні дослідження та відкрили принципи польоту. Винахідники, механіки й пілоти, вони вдосконалили аероплан, навчили людей літати і започаткували еру авіації.

Вони відчинили двері і для Ніла Армстронґа, який отримав свою ліцензію пілота у віці 15 років — ще до того, як навчився керувати автомобілем. Він народився в місті Вапаконіта, штат Огайо, де кількість населення становить менш ніж 10 тисяч. Цей тихий і скромний чоловік був інженером та бойовим пілотом військово-морського флоту, а також здійснив 78 бойових вильотів під час Корейської війни. Коли люди вперше подолали звуковий бар’єр, він учився в коледжі. І дуже розчарувався, бо пропустив те, що, на його думку, було найзахопливішою пригодою у світі польотів. Тоді він і гадки не мав, що чекало на нього попереду.

У 1969 році цей чоловік узяв всіх нас із собою на Місяць на космічному апараті «Аполлон-11». Я ніколи не забуду, що він сказав, коли дістався поверхні Місяця: «Г’юстон, це база Спокою. Орел приземлився». А коли зробив перший крок, то зауважив: «Це маленький крок для людини, але гігантський стрибок для людства». У той політ він узяв із собою фрагмент першого аероплана, на якому піднялися в небо брати Райти.

Армстронґ був скромним героєм, який не любив перебувати в центрі уваги ЗМІ і рідко давав інтерв’ю репортерам. Він став професором, придбав ферму в Огайо і поринув у своє життя. Цей чоловік розумів, що здійснив свою життєву місію.

Як дізнатися, якою є твоя місія?

Якось я побачила в церкві плакат — і відразу зрозуміла, яким є моє робоче завдання до кінця мого життя: «Надихай цей світ. Живи своїм покликанням».

Надихати цей світ — ось що треба робити.

На моєму робочому столі стоїть табличка з тлумаченням слова «надихати»: «Впливати, вести за собою або сповнювати божественного. Наповнювати когось яскравою або захопливою емоцією. Закликати до дії, мотивувати. Вражати або зачіпати».

Під цими словами записана моя персональна місія: «Надихати чоловіків і жінок знаходити свою Внутрішню Силу, розуміти і втілювати в життя свою Священну Місію, створювати краще життя для себе та інших».

Якщо тебе лякає слово «місія», можеш використовувати будь-яке. Сьорен К’єркеґор описав це так: «Бог дав кожному з нас команду виступати. Наша мета на цій землі — це знайти всі ці команди і втілити їх у життя».

Я відчула заклик до втілення їх у життя неподалік Кітті-Гоук, де на безлюдному піщаному пустирі відбувся перший політ.

Щороку ми їздимо у відпустку на острови Аутер-Бенкс, що в Північній Кароліні, однак я ніколи не відвідувала цього меморіалу, аж доки у 2007 році до нас не долучилася моя подруга Бет. Тоді я ледве її знала, однак мій чоловік був знайомий із її чоловіком і запросив їх приєднатися до нас, щоб провести тиждень на узбережжі. Коли вони приїхали і ми з Бет побачили, які надихальні книжки захопила з собою кожна з нас, то відразу зрозуміли, що ми споріднені душі.

Коли цей дивовижний тиждень майже минув і ми з Бет устигли поділитися одна з одною найсокровеннішими мріями, ми вирушили до меморіалу братів Райтів, щоб здійснити запуск нашого нового життя. Навіть жартома називали себе «сестрами Райт». Ми йшли до офіційного меморіалу пішки і нарешті побачили пам’ятник заввишки 60 футів, а також слова на ньому: «Безстрашна непохитність. Непереможна віра». Саме цими якостями володіли брати. І я теж хотіла б їх мати.

Там є чотири камені — позначки на честь польотів, здійснених 17 грудня 1903 року. Під час першого вони пролетіли відстань 120 футів; під час другого — 175 футів; під час третього — 200 футів. Остання спроба була найуспішнішою. Літак пролетів 852 фути.

Коли я стояла на злітній смузі, з якої свого часу здійнявся в небо перший літак, то відчула дивовижний вітерець, який віяв просто крізь мене. Я пройшла від стартової точки повз місце, де літак відірвався від землі, і дісталася позначки, де завершився перший політ. Там я подякувала Богові за першу частину моєї життєвої подорожі, яку здійснила як матір-одиначка разом із Ґабріель. Ця незапланована вагітність тоді здавалася великою помилкою, а потім стала найкращим подарунком у моєму житті.

Коли я дісталася другої позначки, то подякувала за подорож, що її здійснила разом із друзями з реабілітаційного центру, які допомогли зцілити мої дитячі травми. На шляху до третьої позначки дякувала за подорож, яку здійснюю разом зі своїм чоловіком. Його незмінне кохання й вірність допомогли мені подолати рак. Завдяки йому почалася моя кар’єра колумністки. Він вірив у мене вже тоді, коли я сама в себе не вірила.

Я зупинилася коло третього каменя і подивилася вдалечінь, де виднів четвертий. Час по-справжньому й повністю визнати себе письменницею. Там, у Кітті-Гоук, де людина вперше піднялася в повітря, я відпустила свій страх перед успіхом і невдачею. Я боялася покинути журналістику, щоб стати письменницею — а це була моя найперша мрія. Я боялася відпустити саму себе — ту, ким я завжди була, — і стати тим, ким я могла бути.

Я стояла коло третього каменя, і моїм єдиним супутником був вітер. Настав час сказати «так». Відпустити на волю письменника, який жив у мені. Я відчула, як крізь мене пройшов Дух. Відкрила своє серце і запропонувала всю себе Богові. Там я здійснила запуск життя, про яке мріяла: писати про все, що в мені є, розповідати всі історії, ділитися тим, чого навчило мене життя, щоб надихати інших. Я тримала руки, мов крила, і, присягаюся, Святий Дух підхопив мене і доніс до останньої позначки. Я відчула нову свободу і нове щастя.

Якось я прочитала, що є речі, якими ти займаєшся, щоб заробляти на життя, а є речі, для яких ти народився. Нарешті я була готова займатися тим, заради чого з’явилася на світ.

Повернувшись додому, я наклеїла брошуру з чорно-білим зображенням першого літака з меморіалу братів Райтів на дошку візуалізації. Я намалювала обкладинки до всіх книжок, що їх хотіла написати, і теж прикріпила їх до дошки. А потім написала вгорі: «Це — або щось краще».

Чи годиться говорити Богові про те, чого я хочу? Чи варто мені йти за покликанням серця, а чи втілювати в життя волю Божу? Та потім я згадала слова Бет: «Божа воля — це найчистіше бажання, яке народжується у твоєму серці. Це одне й те саме».

Чи годиться відкрито писати про це? Я зрозуміла, що роблю все правильно, коли Бет надіслала мені цитату з Авакума, біблійної книги, про яку я навіть не знала:

А тоді Господь відповів мені, сказавши: запиши видіння на скрижалях, щоб кожен, хто схоче, міг його прочитати. Видіння має свій час, говорить про завершення і не розчаровує. Та навіть якщо доведеться чекати — чекай, бо воно прийде, обов’язково з’явиться і не запізниться.

Чекай цього — і воно втілиться в життя.

Бог ніколи не приходить зарано, але й не запізнюється.