Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя

Урок 43 Не все, чого прагнеш, розташоване вгору за течією, тож припини з нею боротися

У вас криза? Телефонуйте моєму чоловікові.

Це його спеціальність.

Він не тільки допомагає мені, коли я застрягаю, наткнувшись на перешкоду, і мені здається, що я на межі катастрофи. Як я вже говорила, він є співвласником компанії, яка спеціалізується на кризових комунікаціях, — «Hennes Paynter Communications». Під час кризи вони допомагають людям та компаніям по всій країні.

Коли люди чують, як Брюс заробляє собі на життя, вони часто думають, що він допомагає компаніям і керівникам вийти сухими з води. Зовсім ні! Брюс переконаний: якщо чиниш погано, тобі це просто не вдасться. У нього є мантра: «Кажи правду, кажи всю правду, роби це першим».

Його бізнес успішний, бо компаній, які перебувають у кризі, ніколи не бракує. Кілька років тому один чоловік звернувся до Брюса та його партнера з приводу роботи. Вони вирішили не брати його на роботу.

А за кілька місяців Брюс дізнався, що цього чоловіка взяла на роботу компанія-конкурент, яка надавала широкий спектр PR-послуг і хотіла конкурувати з його фірмою. Потім він прочитав у газеті, що ця компанія найняла ще двох працівників, щоб створити відділ кризових комунікацій — знов-таки задля конкуренції.

Спочатку він дуже непокоївся. Що означатиме це «змагання»? Яку частину бізнесу «забере» в них ця компанія? Чи вистачить обом фірмам клієнтів, щоб успішно працювати? Чи доведеться перехоплювати їх одне в одного?

А потім він зробив те, що змусило мене обожнювати його ще більше. Він розслабився. І вирішив не піддаватися страху, не вірити ані в нестачу клієнтів, ані в конкуренцію, ані в те, що потрібно невпинно боротися, щоб залишатися попереду і в житті, і в бізнесі. Він вирішив робити те, чим займався, і робити це якнайкраще. А потім написав власникові компанії-конкурента листа, привітавши його зі стартом нового бізнесу і побажавши успіху. Брюс навіть написав, що роботи вистачить усім. Ба більше — наостанок він додав: «Якщо я матиму можливість додати вам роботи, я це зроблю».

Той чоловік був просто ошелешений, коли отримав такого ввічливого листа від людини, яку всі інші вважали б за його найбільшого конкурента. Він зателефонував моєму чоловікові й залишив на автовідповідачі повідомлення зі словами глибокої вдячності. Його голос тремтів, коли він говорив, що означав для нього цей лист.

Брюс навчив мене, що нам не обов’язково боротися, щоб привабити до себе те, чого ми бажаємо. Не існує конкуренції, немає «нестачі». А як щодо глобальної конкуренції? Як щодо колеги в сусідній кабінці, з яким ти «змагаєшся»? Просто не переймайся.

Одна подруга якось подарувала мені диск Естер Гікс. І ці слова змінили моє життя: «Не все, чого ти прагнеш, розташоване вище за течією».

Коли я вперше почула ці слова, то засміялась. Я так часто намагаюся подолати течію, усі перешкоди, щоб дістатися місця, яке, на мою думку, зробить мене щасливішою, аніж те, до якого мене запрошує течія самого життя! Я витрачаю купу енергії та часу, перш ніж виснаження змусить мене здатись і я попливу за течією до того місця, яке життя приготувало для мене. Коли ти припиниш боротися з течією (а вона завжди перемагає), ти можеш примиритися з тим, що маєш, відпочити й дозволити річці життя нести тебе туди, де ти зможеш бути найбільш корисним чи корисною.

Біблія повсякчас нагадує нам: краще довірити Богові те, що ми намагаємося взяти під контроль. У Євангелії від Матвія сказано, що польові лілії не працюють і не прядуть:

Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри! Отож, не переймайтеся, кажучи: «Що нам їсти?», або: «Що нам пити?», або: «У що вдягтися?» Отець небесний знає, що ви цього потребуєте. Шукайте ж насамперед Царство Боже і правду Його, і дасться вам. Не піклуйтеся про день завтрашній, бо ж він про себе сам подбає.

Усі ці хвилювання й зайва праця не куплять тобі й часточки умиротворення, як сказано в Псалмі 217: «Дарма ви так рано прокидаєтеся, допізна не вкладаєтеся. Ви тяжко заробляєте на хліб, тоді як Він дарує тим, кого любить, дарунки, доки вони сплять».

Багато років мене дивував вислів: «Іди шляхом найменшого опору». Складно зрозуміти, що то за шлях, коли опираєшся всім шляхам зі страху. А тоді я зрозуміла: потрібно припинити опиратись. Як казали у фільмі «Зоряні війни. Наступне покоління»: «Марно опиратись». Так і є. Насправді це Бог робить усю роботу, а не ми. Усе, що ми повинні робити, — це гідно співпрацювати з ним без боротьби й напруження. Раніше я дотримувалася такого підходу: страждати, намагатися, працювати, мучитися, пітніти і боротись. Яким є мій новий підхід? Розслаблятися, дозволяти, змирятися, довіряти, вірити й заспокоюватись. Найкоротший шлях — це Бог.

Ми не повинні зі шкіри пнутися заради того, щоб стати великими. Колись я не знаходила собі місця, бо не знала, яку колонку написати. Проблема не в тому, що мені бракує ідей, а в тому, що в мене їх забагато — і я повсякчас мучуся, бо не знаю, яку обрати. Я попрохала Бога про ясність — і отримала її, коли мені зателефонувала донька, яка сказала: «Роби те, що найлегше».

Я записала цю фразу на клейкому аркушику, і вона щодня мені всміхається. Про важку роботу подбає Бог. Мене завжди вражають праці Мікеланджело, який просто вивільняв свої скульптури з мармуру. Усе, що я маю робити, — це рухати пальцями, вивільняючи ті слова, які мені дав Бог. Це зовсім не означає, що мені все дається легко, однак коли мені потрібно писати, слова ллються, бо я це дозволяю.

Те, що може бути легким для однієї людини, не завжди є таким для інших. Дехто легко опановує математику. Але не я. У мене навіть є доказ — результати навчання в коледжі. Я отримала 17 балів із математики, тоді як найвищий бал був 28. Спочатку мені було дуже соромно. Тепер це нагадування про те, що мені треба займатися тим, що дається легко, і це аж ніяк не математика. Мені легко писати, коли я просто пишу як Регіна Бретт. Коли ж я намагаюся писати як хтось інший — той, кого я вважаю кращим за себе, — усе перетворюється на суцільний хаос. Моя подруга Барб часто казала, що конкуренції не існує. Коли ти засмагаєш під сонцем, то ні з ким не конкуруєш за його промені. Їх вистачає всім. Любові й керування Божого теж вистачає для кожного з нас і для нас усіх.

Я згадала її слова, коли вперше стала газетною колумністкою. Гарною новиною було те, що редактор дав мені колонку. Погана новина — він дав колонки ще трьом людям у кабінеті. Чи вистачить нам ідей? Я пишу колонки вже 19 років, і ідей мені не бракує. Мета полягає не в тому, щоб стати кращою, ніж усі інші автори. Мета в тому, щоб кожна моя наступна колонка була кращою, ніж попередня. Успіх не в тому, щоб ставити підніжки, намагаючись дістатися вершини. Вершини чого?

У моєму житті був короткий період, коли я страшенно заздрила одній письменниці. Заздрила її таланту, нагородам, успіху, незважаючи на те, що теж усе це мала. Як же «прибрати» її з мого радара? Замість того щоб викинути її з голови, я перетворила її на свого «молитовного партнера». Щоразу, коли я про неї згадувала, чула її ім’я або читала про її успіхи, я бачила це як заклик її душі до того, щоб я за неї помолилась. І я почала подумки надсилати їй «Аве, Маріє».

Вона досягла ще більшого успіху, і спочатку я від цього просто божеволіла. А тоді усвідомила, що її успіх є благословенням для світу, як і мій. Ми обидві потрібні світові.

Кожному з нас вистачить місця там, де він перебуває зараз. На моєму божественному завданні зазначене тільки моє ім’я. І на твоєму теж. Коли живеш життям, яке тобі вготоване, конкуренції не існує. Усім усього вистачить, тож не потрібно боротися.