Хребет Дракона

19

На незайманому, засніженому пустирі за межами кордонів Нортерри палац крижаних Лютих постав як природний наріст із льодовика. Лабіринтові стіни було зведено з блоків криги, замороженої так швидко, що проблиски стародавнього сонячного світла опинилися всередині, як у пастці.

Хуртовина вилася навколо башт, висвистуючи гіпнотичну музику крізь спеціально зроблені отвори та зубці на стінах. Палац був цілим містом, що складалося з особистих покоїв та величезних залів для зібрань. Використовуючи запаси льоду та при потребі відновлюючи льодовик, маги продовжували змінювати форму зовнішніх стін, розширювати та нарощувати їх. Будівлі з криги та каменю виростали по всьому периметру, в міру того як все більше Лютих прокидалося після тривалої сплячки.

Тепер, коли всі благородні крижані Люті прокинулися від закляття сну, їхня раса омолодилася. Королівська каста мала найбільші покої в баштах, а маги зайняли багато оздоблені лабораторії глибоко всередині льоду. Воїни Лютих тренувалися та билися на засніжених полях, мріючи про день, коли знову зустрінуться з реальним ворогом у вирішальній битві. Вони знищать піщаних Лютих і потім розбудять дракона Оссуса. Нарешті Кур повернеться і переробить світ, а вони стануть його обраними.

У мерехтливому тронному залі в самому центрі палацу королева Онн відпочивала у твердому, як крига, кріслі, постукуючи довгими пальцями по напівпрозорому трону. Один гострий ніготь вибив виїмку в кризі, відшарувавши завитки інію, що відразу випарувалися у прохолодному повітрі. Її шкіра була блідою, а розкішне волосся — білим. Воно доходило їй до талії, адже продовжувало рости, хоч і повільно, упродовж століть заклинального сну та відродження. Її бліді очі мали відтінок, лише трохи темніший за чисту воду, а посмішка виказувала мало теплоти, навіть коли вона вітала свого коханця.

Головний воїн Рокк постав перед нею у сяючій броні та чоботах, підбитих густим білим хутром велетенських ведмедів, яких діти крижаних Лютих убивали просто заради розваги. Кришталевий ніж висів на поясі, а от свій довгий спіральний спис він залишив при аркових дверях тронної зали.

Навіть коли він вклонявся, то продовжував вдивлятися своїми блакитними очима в її очі, радше заграючи з нею, ніж виказуючи непокору.

— Я радий, що повернувся, моя королево. Чистий, білий холод дозволяє мені почуватися як удома після поневірянь в землях півдня. — Він підвівся, зайнявши розслаблену позу. — Я розумію, що підготовка до війни є необхідною, проте я ліпше залишуся поряд із тобою.

— Рокк, ти завжди був лінивим, — відказала вона.

Він удав, що вражений.

— Просто чекаю слушного часу. — Він струснув своїм світлим волоссям за плечима. — Мій розвідувальний загін спустився з холодних гір на край основного континенту. Ми зайняли віддалений плацдарм біля озера Бакал, але там було повно людей. За тисячі років, відколи ми їх покинули, люди спромоглися якимось чином виживати без нас.

Королева звела бліді брови.

— Хтось із них вижив після воєн? Які старанні.

Рокк підійшов ближче, хоча вона його не просила.

— Вони звели багато примітивних споруд, але не дуже про них дбали. Поки що я залишив мага Ереса на чолі наших робітників Лютих зводити нові фортеці з криги, дерева та каменю.

Онн розмірковувала:

— Ті, що вижили, будуть витривалими, я думаю. Ви їх повбивали? Ви мали б переловити їх та підпорядкувати собі, бо вони можуть знову нам послужити. Ми могли б поставити їх до роботи, як у старі добрі часи. Люди працювали краще, ніж ці незграбні мамули, яких ми маємо тепер.

Рокк чмихнув.

— Це видалося занадто клопітним. Ми просто винищили селище. Люди замерзли, перш ніж зрозуміли, що наближається, але їх ще вдосталь, якщо ти вирішиш, що вони потрібні, моя королево. Один чоловік приїхав, щоб дізнатися, що діється, після того, як ми винищили містечко. Він навіть мав зухвалість назвати себе королем. — Рокк засміявся.

— Отже, вони наслідують нас, — мовила Онн. — А це означає, що вони досі пам’ятають величність імперії Лютих, якою вона була до того, як була зруйнована.

Воїн витримав паузу і посміхнувся.

— Але я таки зловив одну дитину тобі в подарунок, бо подумав, що тобі, можливо, буде цікаво. Це маленький хлопчик. Я привіз його з собою.

— Що мені робити з малою дитиною?

Він знизав плечима.

— Викинь його у сніг та дивися, як замерзає, якщо така твоя воля. Він — мій дарунок. Коли ми його відігріли, малий сказав, що його звати Бірч. Він надто сильно цокотів зубами, тож більше нічого особливо не розповів.

Королева зітхнула.

— Приведи його, я подивлюся. — Поки Рокк гукав по крижаних коридорах, Онн пробіглася пучками пальців по своїх блідих вустах.

Двоє воїнів Лютих зайшли з дуже маленькою людиною, що стояла між ними, — хлопчиком, не старшим п’яти років, згорбленим під важкою ковдрою, яку на нього накинули. Він мав кучму темного волосся і почервонілі очі. Воїни штовхали його вперед по крижаній підлозі.

Онн зацікавлено поглянула на малого, питаючи себе, чи вклониться він їй.

— Він має дуже кволий вигляд. Я здивована, що він пережив подорож сюди.

— Люди сильніші, ніж я очікував, — сказав Рокк. — Але треба було привести тобі когось старшого. Цей хлопчисько нічого не скаже.

Королева задумалася.

— З іншого боку, він — чистий аркуш, і це може бути чогось варте. Можливо, його можна навчати. — Вона перейшла на різкий тон. — Хлопче! Ти знаєш, де ти зараз?

Малий знову злякався, проте знайшов у собі внутрішню силу та похитав головою.

— Як тебе звати?

Перш ніж відповісти, він якусь мить ще тремтів.

— Бірч. Означає береза. Це дерево... гарне, з білою корою. — Він щільніше натягнув ковдру на плечі та знайшов у собі сили, щоб підійти ближче.

— Тут ти побачиш достатньо білого. — Онн жестом вказала на дальній куток свого помосту. — Йди посидь там, поки я вирішу, що з тобою робити. Сподіваюся, ти виявишся для мене достатньо цікавим, аби залишити тебе.

Коли хлопчик поспішно пішов до сходів, Рокк зійшов на поміст, аби стати поруч із вкритим кригою троном королеви. На стіні за троном висів гострий спис, реліквія з минулих століть. Його гострий наконечник був вкритий плямами іржавої крові з тих давніх часів, коли її прабабуся Дар поранила дракона в запеклій битві. Онн мала намір використати цей самий спис, коли Оссус знову постане з гір.

Рокк мовив:

— Я виконав те, про що ти просила, люба Онн. Тепер ти можеш показати мені свою вдячність, а я продемонструю тобі свою вірність. Це буде приємно для нас обох. — Він непомітно підійшов ближче.

Не зацікавлена в його увазі, Онн погладила на лівій щоці тонку лінію шраму, що залишився від рани, завданої її віроломною кузиною, королевою By.

— Ми чекали цього тисячі років. Нам слід ставитися серйозно до наших планів. — Ігноруючи Рокка, вона кинула швидкий погляд на згорбленого маленького хлопчика. — Поглянь сюди, Бірч. Вивчай свою історію.

Вона зробила жест — і гладенька, мов дзеркало, підлога тронної зали вкрилася брижами, а сама королева почала вміло працювати з кригою, наче це був м’який віск, створюючи фігури зі стародавніх легенд Лютих. Хлопчик спостерігав, його набряклі від сліз очі широко розплющилися від подиву.

— Наш бог Кур залишив дуже чіткі вказівки, що ми повинні зробити, перш ніж нас можна буде врятувати.

З крижаної підлоги піднялася страхітлива голова рептилії, смикнулася, роззявила пащеку з гострими іклами, а тоді знову опустилася у вкриту брижами підлогу. Бірч відступив якомога далі, дійшовши до краю її холодного трону.

— Коли ми доведемо йому свою значимість убивством дракона, тоді ми — а не піщані Люті — станемо обраними створіннями та приєднаємося до нього в новому, досконалому світі. — Вона створила з криги голову та плечі вродливого чоловіка з досконалими рисами, які може мати лише божество: Кур, бог, який сформував цей світ і створив Лютих. Вона з усіх сил уявляла, як торкається його, пестить. — Ми дуже довго чекали.

Онн засинала та прокидалася впродовж багатьох століть, зануривши себе та більшість знаті Лютих у заклинальний сон, який зробив їх, по суті, безсмертними. Великих воїнів та магів також було введено у стазис, проте вони прокидалися частіше, аби продовжувати будувати й зміцнювати відроджену імперію.

Королева оживляла себе лише раз на одне чи два століття, щоб оцінити, як відновлюється її раса, та побачити, скільки схованої в землі магії повернулося. Дві тисячі років вона була розчарована побаченим, але тепер крижані Люті майже повністю відновилися. Так само, без сумніву, як і їхні суперники з пустелі. Онн з нетерпінням очікувала війни, що принесе кінець усьому, в результаті чого Кур повернеться.

Бірч присів, натягуючи ковдру більш щільно на плечі, і королева гаркнула на малого через його неуважність, хоч сама вже тривалий час мовчала.

— Дивися, хлопче, і ти зрозумієш! Я почну з самого початку. — Вона підняла загострене підборіддя, пильно глянувши на крижані стіни, які виблискували веселкою. Кожен Лютий знав цю історію.

— Колись було багато богів, і створили вони багато світів, один на кожну зорю в небі, але цей був першим світом, створений Куром, і він його дуже любив. Він створив Лютих, щоб вони заселили землю, і прив’язався до свого творіння. Інші боги сварили його, бо вважали свої творіння одноразовими, проте Кур любив нас надто сильно.

Воїн розслабився, спершись на бік її трону і погладжуючи волосся Онн. Вона продовжувала гратися зі своїми крижаними фігурами, які виростали з підлоги, і розповідала історію, наче показувала лялькову виставу. Поруч із фігурою Кура вона створила дивовижно гарну жінку-Люту.

— І тією, кого він любив найдужче, була жінка Сут, моя прародичка. — Онн мрійливо усміхнулася. — Хіба могло бути інакше? Вона була найдосконалішою жінкою зі створених ним. Врода Сут повинна була майже дорівнювати вроді богині, щоб зацікавити бога. Кур узяв її собі за коханку, показавши їй пристрасть, якої Люті до того не знали.

Очі Рокка блиснули.

— Ти набагато гарніша за неї.

Онн проігнорувала його. Інколи його наполегливість втішала її, інколи — дратувала. Натомість вона зосередилася на скульптурі своєї великої пращурки, пращурки всіх крижаних Лютих. Вона трохи змінила ніс Сут, зробила вилиці вищими, а підборіддя делікатнішим.

Маленький хлопчик, здавалося, багато чого не розумів, та вона цього й не очікувала від нього. Її губи стиснулися, демонструючи її невдоволення.

— Врешті-решт з якоїсь причини Кур узяв собі іншу коханку, Раан, яка була молодшою сестрою Сут. — Різкими широкими рухами королева сформувала іншу молоду жінку, чия врода не поступалася вроді Сут. Обличчя королеви Онн перекосилося в нападі люті. — Раан намагалася вкрасти бога у своєї сестри. Ревнощі призвели до насилля.

Онн вивернула руку, зігнувши довгі пальці, і замерзле обличчя Раан спотворилося та розсипалося на уламки, що забрязкотіли по підлозі. Рокк засміявся від задоволення, а Бірч голосно видихнув.

— Кур сказав, що, хоча обидві жінки можуть претендувати на його кохання, проте жодна з них не може претендувати на те, щоб він належав лише одній із них, однак в їхніх діях він побачив свою помилку. Він був молодим богом-ідеалістом, а його перший світ був недосконалим, відображаючи у собі основний недолік самого бога — темні емоції, ненависть, гнів, ревнощі, жорстокість. Недоліки самого Кура були проявлені та посилені в расі Лютих, яку він створив.

— Тож Кур вивільнив із себе все погане і з цього створив великого дракона Оссуса, який уособив усі недоліки бога, усе темне та отруйне. Очистившись таким чином, Кур міг би стерти світ і створити кращий, проте він також був надто прив’язаним до своїх творінь... до Сут. — Онн надулася. — І, гадаю, до Раан також. Відтак він дав їм шанс на порятунок.

Бірч глипнув на неї. Онн поклала одну довгу ногу на іншу.

— Світ ніколи не буде досконалим, допоки весь цей гнів та жорстокість існують, уособлені в Оссусі. Якщо діти бога, його Люті, зможуть знищити дракона в самому серці світу, тоді він візьме їх до нового раю.

Рокк уже звично обійшов її трон, присів, притулившись до її ноги, і спостерігав за виставою скульптур.

— І тоді Кур покинув цей світ. Його не бачили багато тисяч років. — Хлопчик не зводив очей зі скульптур на підлозі. — Люті поділилися на дві групи: ті, які слідували за Сут, і ті, які слідували за Раан, і ненависть піщаних Лютих до нас була такою ж небезпечною та отруйною, як зло, уособлене в самому Оссусі. Послідовники Раан хотіли знищити нас, щоб бути обраними Куром. Вони не мали бажання ділити з кимось рай.

Коли вона дратувалася, кучерики холодної пари клубочилися з її рота. Бірч спостерігав за нею, наче вона пускала кільця диму йому на забаву.

Перш ніж Онн встигла завершити свою величну розповідь, маленька фігура зайшла до тронної зали, це був один із мовчазних мамулів, що служили Лютим. Він мав сіру шкіру та був схожим на людину, але його риси були прості та грубі. Мамули були поганою подобою навіть людської раси, яку Люті створили давним-давно, коли їхня сила була найпотужнішою, але, оскільки магія землі вичерпалася, Онн та її маги більше не могли створювати щось настільки витончене, як люди. Ці мамули були найкращим із того, що зараз вдалося створити крижаним Лютим.

Але, можливо, королева зможе навчитися чогось від цієї людської дитини, яка сиділа голодна та змерзла на підвищенні її трону.

З почуттям послужливості мамула підійшов ближче. Він ніс тацю з невеличкими мисками з їжею, які запропонував королеві та головному воїнові Рокку.

— Думаю, ти зголоднів, — мовила до нього Онн.

— Я зголоднів за твоїм коханням, моя королево. — Рокк підхопився на ноги, вихопив у мамули тацю. — Але спершу можна поїсти. — Він висмикнув м’ясистий, пряний лишайник, що зростав у тріщинах льодовика.

— Нагодуй хлопчика, — сказала вона. — Йому треба їсти, щоб залишитися живим. Оскільки ти його не вбив, побачимо, чим він може бути нам корисний.

— Я маю його годувати? — недовірливо перепитав воїн, а тоді гаркнув на мамулу. — Нагодуй його!

Мамула дав першу-ліпшу миску Бірчу. Хлопчик витріщився на миску, наче це могла бути якась пастка, а тоді почав жадібно наминати їжу.

Сіра фігура безшумно віддалилася по замерзлій підлозі, уникаючи напівпрозорих різьблень Сут і Кура, які росли з підлоги.

Онн спостерігала, як мамула іде геть. Він служив справно, як і всі інші, проте мамули були взаємозамінними, це був витратний матеріал. Коли мамула дійшов до середини кімнати, Онн застосувала свою магію, надала потрібної форми льоду, і позаду мамули мовчки постала голова дракона, роззявивши пащеку з льодяними іклами.

Миска з дзенькотом випала з рук Бірча. Наляканий мамула розвернувся в ту саму мить, коли скульптура Оссуса різко пірнула вниз і проковтнула його, перш ніж зникнути у крижаній підлозі, наче це було глибоке озеро. Дракон щез під дзеркально-гладкою поверхнею.

Онн посміхнулася, коли розтоплювала всі фігурки, від яких залишилося гладке озерце, яке відразу замерзло. Вона глянула на Бірча.

— Тобі сподобалося? Ти засвоїв свій перший урок історії?

Очі хлопчика були широко розплющені, і він наче не знав, якої відповіді на питання вона хотіла почути. Вона пояснила:

— Коли ми викорінимо піщаних Лютих, дочок Раан, і коли вб’ємо Оссуса, щоб викорінити зло та жорстокість з цього світу, тоді Кур повернеться та візьме нас із собою до раю.

— Це може зайняти багато часу, — мовив Рокк.

— Тоді нам варто почати вже зараз. Кур не повернеться, поки ми не зробимо так, як він наказував. — Вона стишила голос до шепоту, який зазвучав наче холодний вітер, що вигравав музику навколо башт замерзлого палацу. — О, Кур має бути досконалим коханцем...

Рокк погладив її по руці.

— А поки в тебе є я, моя мила королево.

— Це погана заміна.

Бірч знову засопів, і вона наказала йому поводитися тихо. Він натягнув ковдру ще більше та присів, приготувавшись чекати.

Рокк поцілував її в щоку та пробігся кінчиком язика по шраму, що залишила її кузина.

— Я зроблю все можливе, моя мила королево. — Його більше не цікавили історія та легенди, а за кілька митей вони перестали цікавити і саму Онн.