Хребет Дракона

26

У залитих сонцем покоях замку Конвера королевич закінчив портрет однієї з багатьох запропонованих йому наречених. Побачене знову стурбувало Конндура, проте він не знав, як висловити свою тривогу. Після смерті леді Мейри йому не вдавалося нормально спілкуватися зі своїм старшим сином.

Мандан начебто був задоволений своєю роботою, навіть такою химерною, якою вона вийшла. Тепер, закінчивши портрет, він скористався тонким пензликом і яскравою білою фарбою, щоб додати свій підпис. Мандан Повелитель кольорів. Малюючи, він ніколи не використовував свій титул королевича. Тут він був художником, і Конн визнавав, що син вправний у цьому. Ідеалізований портрет його матері, що висів над ліжком, це доводив.

Юнак відступив, критично посміхаючись.

— Я вельми добре схопив образ леді Суррі, що скажеш, батьку? — Він жадав похвали, але в голосі також відчувалися насмішкуваті нотки.

— Будь-хто впізнає тут леді Суррі, у цьому нема сумнівів, — погодився Конндур, намагаючись зберегти нейтральний тон. Він також був упевнений, що її благородні батьки не оцінять таке її зображення. У портреті не було чогось конкретного, у чому можна звинуватити художника, і він не міг вказати пальцем на причину того, чому портрет його так турбував.

Мандан точно зобразив вузьке обличчя Суррі, її блакитні очі, гострий ніс і хвилясте каштанове волосся, що спадало на плечі. Вона дійсно мала рожеві стрічки у волоссі, коли батько представив її при дворі, і на шиї справді висіла нитка морських перлів, яку їй подарував сусід — лорд Кейд. Щоки Суррі були поцятковані ластовинням, але на малюнку Мандана це виглядало наче плями бруду на її світлій шкірі. Маленька родимка на лівій щоці виявилася набагато більшою і темнішою на портреті, ніж мала би бути. Її губи повинні були вигнутися в задоволеній усмішці, але чомусь виглядали скривленими. Риси її обличчя були трохи неправильними.

Конндур подумав, що Суррі досить вродлива, коли вперше побачив її, але очевидно, що принц не був вражений.

— Тобто ти не розглядаєш її як потенційну дружину?

— Боюся, що ні, батьку, — Мандан зітхнув і поклав пензлик та фарби. — Між нами не промайнула іскра, і з нею мені було нудно. Вона не та жінка, яка підходить мені.

Він озирнувся назад, до портрета Мейри, її насиченого червоного волосся, блідої шкіри, покровительського виразу в її очах кольору морської хвилі. Конн бачив вроду жінки ще тоді, коли одружився з нею, і відчув жаль від її втрати, її самогубства. Але Мандан усе ще вважав матір нереально досконалою жінкою, і це означало, що жодна наречена ніколи з нею не зрівняється.

Конна розчаровувала прискіпливість сина. Він не міг не згадувати власний шлюб за домовленістю з Мейрою, при тому, що між ними ніколи не було особливої іскри.

— Колись ти станеш конаґом, Майдане, — сказав король дещо роздратованим голосом. — Тобі потрібна королева. Серед тих, кого тобі пропонують, знайди ту, яку зможеш толерувати.

— Ти казав про це сотні разів, і Уто також. Але я ще не готовий відмовитися від справжнього кохання. — Мандан подивився на портрет, який щойно завершив, і зітхнув. — Леді Суррі буде розчарована, як і її батьки, тому я подарую їм цей чудовий портрет як подяку за їхню увагу. — Він відступив, склавши руки за спиною. — Те, що вони запропонували свою дочку, є знаком великої поваги. Ми повинні радіти цьому.

Він подарує портрет батькам дівчини урочисто та з великою помпезністю, і вони почуватимуться зобов’язаними повісити його на видноті, бо це подарунок королевича, навіть якщо зображене на ньому є невисловленою образою. Так само, як і всі інші такі портрети.

Конну залишалося сподіватися, що принц врешті-решт прийме одну з кандидаток, хоча він ніколи не бачив, щоб син проявляв особливий інтерес до почуттів чи навіть фізичного задоволення, надаючи перевагу мистецтву та музиці, а не гулянкам. Рано чи пізно шлюб королевича — і поява спадкоємців — стане політичною необхідністю.

Конн усміхнувся, згадавши власну молодість. Він і Колл завжди використовували нагоду побути з молодими жінками, охочими провести час із синами конаґа. Поки Болама готували посісти престол, Колл і Конн стали відомими в околицях Конвери своїми подвигами ще до війни.

Тепер він спробував інший підхід.

— Ти бачив, який щасливий твій брат, як йому підходить бути в шлюбі. Вони вже чекають на першу дитину. Але ти мій первісток, а не Адан, і я очікую, що саме ти подаруєш мені онуків. Судерра занадто далеко для мене, щоб я міг балувати малюка, коли Пенда народить.

— Так, шлюб підходить Адану, — погодився королевич, але його голос звучав ухильно.

Знаючи, що не отримає кращої відповіді, Конн повернувся до нагальнішої справи.

— Після нападу я відрядив війська та знаряддя в Міррабай. Містечко потребує значної відбудови. Це одна з речей, які робить правитель.

Мандан урочисто кивнув.

— Конаґ завжди повинен піклуватися про свій народ, коли стається біда, — королевич промовив потрібні слова, але без емоцій, ніби просто повторюючи фразу, якої його навчили. Тоді його голос став твердим. — Особливо, коли це результат нападу ішаранців. Вони — тварини.

Конн зрозумів, що Уто, мабуть, поговорив із королевичем. Ненависть Хороброго до ішаранців межувала з одержимістю, хоча на те були поважні причини. Конаґ продовжив:

— Я також відправляю фургони з провізією, тому що до зими ми не встигнемо відбудувати місто, а холодні хуги можуть бути суворими.

Мандан підійшов до мали Остерри, що висіла на стіні. Королевич завжди полюбляв мали, більше через мистецтво, ніж географію. Він провів нігтем уздовж невеликої гавані, вздовж якої було розташоване містечко Міррабай.

— Я знаю, де це. Конаґ повинен знати землі, якими править, і він також повинен знати історію та культуру свого народу. — Коли він нахмурився, його обличчя набуло несподівано щирого виразу. — Я знаю, що я не такий, як ти, батьку. Ти не схвалюєш, що я більше часу витрачаю на мистецтво, ніж на військову підготовку, але ці культурні знання роблять мене сильнішим і глибшим як людину. Хіба це теж не важливо для конаґа? — Він наче з усіх сил намагався догодити батькові.

— Так, я це ціную, — зауважив Конн. — Мій брат Болам був вмілим музикантом і володів кількома музичними інструментами. Наша музична бібліотека досі зберігає деякі з його чудових композицій. Я ніколи не звинувачував його в мистецьких зацікавленнях — і тебе не звинувачую, але ти не можеш нехтувати мистецтвом державного управління і рукопашного бою. Якщо війна прийде знову, ти просто мусиш бути готовим робити більше, ніж просто малювати. Ось чому я попросив Уто тренувати тебе наполегливіше.

Юнак зблід.

— Я... я розумію. Я не чекаю війни, незалежно від того, що каже Уто.

— Не завжди можна передбачити причини війни. Іноді просто немає вибору. Ти пам’ятаєш історію королеви Крески.

Спустошення після воєн Лютих призвело до бідності та насилля, чвар і відчаю впродовж багатьох століть, коли люди виживали без своїх творців і без богів. Одні намагалися вбити кожного, хто їм загрожував, інші прагнули відновити цивілізацію, людську цивілізацію. Люди потребували лідера, когось, хто керуватиме та вестиме їх, надаватиме допомогу там, де потрібно.

Такою людиною стала видатна королева на ім’я Креска. Вона побудувала королівство в Остеррі й спорудила першу фортецю в місці злиття двох річок. Населення її королівства було сите і здорове, що було вельми незвично після стількох століть злиднів. Фермери Крески зрошували великі площі меліорованих земель, тож замість того, щоб поратися на невеликих ділянках, аби прогодувати сім’ю чи дві, вони засаджували величезні поля та збирали достатньо зерна, щоб ціле місто могло пережити голодні часи. Вона мала змогу скликати велику армію захисників.

Природно, що королі-суперники з півночі та півдня захотіли того ж, що мав народ Крески. Вони об’єдналися для вторгнення, але народ королеви Крески відчайдушно захищав те, що створив. Королева особисто звернулася до армій загарбників з такими словами: якщо вони завоюють її землі і захоплять поля, то, звичайно, отримають запаси одразу, проте знищать саму причину існування цих запасів. Хіба вони не розуміють, чому її люди ситі й сильні?

Коли три армії вже приготувалися до страшної битви, Креска вирішила зустрітися з очільниками супротивників віч-на-віч. Стоячи перед ними, вона запитала, чи бояться вони. Вони засміялися і сказали, що не бояться її. На що королева промовила:

— Не бійтеся мене — бійтеся правди. Я хочу миру, бо в мирі ми всі можемо процвітати. Ми можемо показати вам, як освоїти старі поля битв, як зрошувати землю, як прогодувати ваших людей. Тоді вам не потрібно буде те, що маємо ми, бо ви матимете власні великі й багаті королівства.

Вислухавши багато переконливих порад від своїх радників, королі погодилися. Креска стала першим конаґом, а нові королівства Нортерра та Судерра, що були незалежними, стали разом з тим частинами Співдружності «доти, поки наші землі процвітатимуть». З плином століть процвітання продовжувалося, і люди відновили світ, який древня раса покинула.

— Чи завжди обгрунтовані причини для війни? — запитав Мандан. — А як щодо війни тридцять років тому? Здається, ніхто не знає точної причини.

— Я впевнений, що причини були, — пробурмотів Конн, хоча він не міг назвати їх. — Мій батько вважав причини достатніми, коли послав мого брата і мене через море битися там.

— Королевич Болам був первістком, але він не вирушив на війну, — зазначив Мандан. — Якщо знову буде війна, хіба я не можу просто послати Адана та дядька Колланана? Чому мені потрібно навчитися битися?

Конндур нахмурився.

— Це не був би шлях справжнього конаґа.

Мандан продовжував тиснути.

— Конаґ Кронін послав вас обох замість Болама. Ти постійно повторюєш, що він би став видатним правителем.

— Іноді ти ставиш занадто багато питань, — зітхнув Конн, — і це не правильні питання. — Несподівано він швидко обійняв Мандана, що спантеличило їх обох. — Я допоможу тобі, синку, чим зможу. Ми будемо правити і зробимо все можливе задля Співдружності. Разом.

Здивований, принц затремтів, обіймаючи свого батька, після чого вони ніяково розійшлися. Конндур швидко вийшов із кімнати, а Мандан знову став перед портретом, повільно киваючи сам до себе.