Книга імен

Розділ двадцять третій

льберто Ортега був незадоволений. І це розлютило Рауля Ла Дусера.

Рауль не часто виходив із себе, але, їдучи з Софітела в найманому жовтому кабріолеті «файєрбьорд», він лаявся, як несамовитий. Першим було бажання просто кинути білий фургон, та потім він передумав: збагнув, що краще позбутися його в Лос-Анджелесі. Зараз він мав нову тачку, узяту напрокат на чуже ім'я. Копи ніколи не пов'яжуть його зі Стейсі Лахман.

Проте гнів Ортеги й досі бахкав у нього голові. «Він, бач, незадоволений. А я що, задоволений?» Рауль поборов бажання розтрощити «файєрбьорд». Натомість він увімкнув радіо на повну котушку, щоб прочистити голову.

Сьогодні все мало б іти як по маслу. Дівчисько вже було б у Долині Смерті, волаючи до койотів. «Паскудство. Іще один день... щонайбільше, два, — говорив він собі, — і цей смердючий Ортеґа вже не дихатиме мені в потилицю. Штат Арізона не такий уже великий, щоб дівчисько втекло вдруге».

Ортеґа все більше й більше нагадував Раулеві його діда. Прискіпливий, невдячний. Раніше, коли Ортеґа був Генеральним секретарем ООН, він щедро роздавав похвали, швидко просував Рауля по щаблях Темних янголів. А тепер, коли справа наближається до кінця, став сварливим, як лиха свекруха.

Я вколошкав безліч його ворогів, а тут одна дрібна похибка — і скільки погроз і попереджень! Нібито мене — найдосконалішого, найуспішнішого з усіх Темних янголів — не допустять у Ковчег! Тепер, коли вознесіння неминуче!

От тільки дочекаємося, коли Змій завершить свою роботу, знайде два останні імені.

І чого тільки той Ортега на мене насипався? Як я можу вбивати, доки Змій не скаже, кого саме?

Дівчисько в жодному разі не є проблемою. Те, що сталося сьогодні, — випадкова халепа. Рауль зиркнув на закривавлену пов'язку на руці. Таке начебто мале мишеня — а які гострі зуби! Проте виграла вона лише кілька зайвих годин свого життя.

І за них вона заплатить.

Задзеленчав телефон: надійшло текстове повідомлення. Знову цей Ортега зі свого палацу в Буенос-Айресі. Що ж, недовго йому радіти, хитрій паскуді. Рауль знав, що Ортега подався до Аргентини з єдиною метою — забрати дружину й дітей, щоб допровадити до Ковчега.

Він прочитав повідомлення.

Зміна планів. Хочу особисто вивчити об'єкт. Привези її до тихої гавані. Неушкодженою.

Рауль заціпенів від такого повороту у справах. Тепер дівчисько потрібне їм живою? Яка користь може бути від неї — живої?

Чи не надумали вони доручити її вбивство комусь іншому?

Сердито стиснувши губи, він піддав газу в напрямку до штату Арізона. Ну, це ми ще побачимо.