Навіщо читати

Читати підписи внизу сторінки

Роже де ла Френе[50].

Чоловік, що читає (бл. 1910).

Мені здається, що настільки захопившись читанням, він навіть не відчуває гладенького паперу під пальцями. Він цілковита протилежність ненажери Йорданса[51] (бл. 1635).

Вінченцо Фоппа[52].

Дитя, що читає (бл. 1464).

Я оце себе запитую, чи не позує ця захоплена читанням і самою ідеєю читання дитина. У такому віці щось подібне трапилось і зі мною, коли мені заманулося вразити дорослих, вони справді були вражені або зробили вигляд, що це так. Мені досі за це соромно, але це ніщо порівняно з професійними любителями позувати. Це абсолютна протилежність цій проституйованій дитині:

Нам не потрібні святі з їхнім викличним смиренням у золотих рамках, нам не потрібні військові з випнутими мармуровими торсами на майданах, нам не потрібні гуманітарії, які розмахують своєю одноденною послужливістю перед камерами, нам не потрібні всі ці люди, які стоять, зневажаючи нас своєю моральністю. Нахабство читача полягає в іншому, в цій зосередженості серед дії, в духові, відірваному від практичного життя, в цьому низько схиленому над рядками чолі, у них він читає про речі, що укріплюють його проти різних сил. Авжеж, це ще одна причина читати: читач виставляє напоказ своє бідолашне маленьке єство серед сили, що йде. Читаючи, він забезпечує себе засобами для подолання своєї слабкості.