Навіщо читати

1

Діакритичний значок у французькій мові, схожий на хвостик. (Тут і далі примітки перекладача).

2

Деффан, маркіза дю, Віші-Шамрон (або Шампрон), Марі де (1697–1780) — француженка, господиня салону, яка вела широке листування.

3

Масійон, Жан-Батіст (1663–1742) — французький знаменитий проповідник.

4

Берджес Вілсон, Джон Ентоні (1917–1993) — англійський письменник і літературознавець (досліджував творчість Шекспіра та Джойса), перекладач і журналіст, писав музику (симфонії, балет і опера).

5

У французьких школах зворотний рахунок класів. У шостому класі хлопчикові мало бути 11 років.

6

Лоррен, Клод (1600–1682) — французький художник XVII cт. з Лотарингії. Видатний представник пейзажного живопису доби бароко, офортист.

7

Коен, Альбер (1895–1981) — швейцарський франкомовний романіст.

8

Нім’є, Роже (1925–1962) — французький письменник, романіст, журналіст, сценарист, уважається очільником гілки літературного напряму «Гусари».

9

Севіньї, мадам де (Марі де Рабютен-Шанталь, баронеса де Севіньї, 1626–1696) — французька письменниця, автор «Листів» — найзнаменитішого в історії французької літератури епістолярію.

10

Дюамель, Жорж (1884–1966) — французький прозаїк, поет, драматург, літературний критик, лауреат Гонкурівської премії (1918), член Французької Академії (1935).

11

Дювер, Тоні (1945–2008) — французький письменник і філософ. У його роботах висвітлюються теми педофілії та сучасного виховання дітей.

12

Бе́рнгард, То́ мас (1931–1989) — найвідоміший австрійський прозаїк і драматург, лауреат багатьох державних і міжнародних премій. Жорстко критикував усі інститути австрійського суспільства, через що здобув репутацію огудника й публічного скандаліста.

13

Ґульд, Ґленн Ґерберт (1932–1982) — знаменитий канадський піаніст, віртуозний виконавець Баха; з 1963 р. зосередився на звукозаписі своєї творчості.

14

Не знаю, що стало зо мною,

Сумує серце моє,

— Мені ні сну, ні спокою

Казка стара не дає.

(Переклад Л. Первомайського)

15

Ґроссман, Давід (нар. 1954) — ізраїльський автор, лауреат низки премій, твори якого перекладено більш, ніж 30 мовами.

16

Діќ кінсон, Емілі Еліз́ абет (1830–1886) — американська поетеса, більша частина її творів, типових для того часу, в яких ідеться переважно про смерть і безсмертя, були опубліковані після її смерті.

17

Мальро, Андре (1901–1976) — французький письменник, мистецтвознавець, політичний діяч.

18

Берл, Емманюель (1892–1976) — французький журналіст, історик, есеїст.

19

Дріе Ла Рошель, П’єр (1893–1945) — французький романіст, есеїст, журналіст.

20

Чаєфскі, Сідней Аарон «Педді» (1923–1981) — американський сценарист і драматург, один з найвідоміших письменників Золотого віку телебачення.

21

Фрейзер, леді Антонія Маргарет Керолайн (нар. 1932) — британська письменниця ірландського походження, пише історичні романи, біографії, детективну белетристику. Одна з небагатьох титулованих жінок, які писали в жанрі детективу.

22

Пінтер, Гарольд (1930–2008) — англійський драматург, поет, режисер, актор, громадський діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури 2005 р. Один із найвпливовіших британських драматургів свого часу.

23

Термін «лівий кав’яр», «ікорна лівиця» (або «салонна лівиця») — політичний неологізм 1980-х років, який часто вживали наклепники Франсуа Міттерана і який позначав течію у французькій лівиці, здебільшого в Соцпартії; застосовується до осіб, які відносять себе до лівих, але дуже далекі від народу; за значенням близький до приказки «Серце ліворуч, а гаманець праворуч».

24

«Красуня синьйора» — третя частина тетралогії Альбера Коена.

25

Дебо́ р, Гі Ернст (1931–1994) — французький філософ, теоретик марксизму, історик, письменник, художник-авангардист, режисер, один із засновників Ситуаційного інтернаціоналу.

26

Селін, Луї-Фердинан (справжнє прізвище Детуш; 1894–1961) — французький письменник, лікар за освітою. Його памфлети рубежа 1930-х — 1940-х років закріпили за ним репутацію антисеміта, расиста і людиноненависника, звинувачений у співпраці з окупаційною владою під час Другої світової війни.

27

Магрітт, Рене (1898–1967) — бельгійський художник, представник сюрреалізму.

28

Музіль, Роберт (1880–1942) — австрійський письменник і есеїст, драматург і театральний критик, належить до покоління німецького експресіонізму. Незакінчений роман «Людина без властивостей» — один з найважливіших модерністських творів початку XX ст. разом з «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста й «Уліссом» Джеймса Джойса.

29

Дюрас, Марґеріт (1914–1996) — французька письменниця, акторка, режисерка і сценаристка.

30

Гарді, Томас (1840–1928) — англійський романіст, новеліст і поет.

31

Беннет, Алан (нар. 1934) — англійський драматург, сценарист, письменник, актор.

32

Гай Петроній Арбітр (бл. 14–66) — автор давньоримського твору «Сатирикон», який починаючи з XVII ст., прийнято відносити до романів; вірогідний час написання — І ст. н.е.

33

Тобто у 15 років.

34

Діќ кінсон, Емілі Еліз́ абет (1830–1886) — американська поетеса, більша частина її творів, типових для того часу, в яких ідеться переважно про смерть і безсмертя, були опубліковані після смерті.

35

Пейлін, Сара Луїза Хіт (нар. 1964) — губернатор штату Аляска в 2006–2009 рр., член Республіканської партії. За своїми переконаннями — консервативна християнка.

36

Мілле, Катрін (нар.1948 р.) — французька письменниця і критик, засновник і головний редактор паризького журналу Art Press про модерне й сучасне мистецтво. Книга «Сексуальне життя Катрін М.» (2001) наробила багато шуму у Франції.

37

Рене́, Ален (нар. 1922 французький режисер, сценарист, режисер монтажу, помічник режисера, продюсер і актор. «Хіросіма, любов моя» (1959) один із його ранніх фільмів.

38

Афа́зія — системне порушення вже сформованої мови, яке виникає за органічних пошкоджень мовних ділянок кори.

39

пситасизм — механічне повторення фраз без розуміння змісту.

40

Емфаза — напруженість мови, посилення її емоційної виразності, виділення якогось елемента за допомогою інтонації, повторення, звертань, запитань тощо.

41

Альсібіад (450–404 до Р.Х.) — афінський державний діяч, оратор, генерал; починаючи з античних часів літературний персонаж, який і сьогодні надихає письменників.

42

Сен-Жюст, Луї Антуан Леон де (1767–1794) — діяч Французької революції, член Якобінського клубу і Комітету громадського порятунку. Наймолодший з депутатів, обраних до Національного конвенту 1792 р., очолив рух за страту короля Людовика XVI, а пізніше взяв участь у розробці Конституції 1793 р.

43

Остеофіти (грец. osteon «кістка» + phyton «щось виростає») — патологічний наріст на поверхні кісткової тканини.

44

Той, хто здатний стати міністром, має для цього здібності.

45

Торо, Генрі Девід (1817–1862) — американський письменник, мислитель, натураліст, суспільний діяч, послідовник трансценденталізму. «Волден, або Життя в лісі» (1854) вважається його головним твором.

46

Клаеш, Пітер (1597–1660) — нідерландський майстер натюрморту.

47

Жіоно, Жан (1895–1970) — французький письменник. Битва при Павії — перша битва Нового часу (1525), в якій армія Габсбургів розгромила французьку армію й полонила французького короля Франциска І.

48

Че́стертон, Ґіл́ берт Кіт (1874–1936) — британський письменник, християнський мислитель і журналіст кінця XIX — поч. ХХ ст. Автор поезій та п’єс, біографій, апологетичних християнських творів, художньої прози у жанрах фентезі та детектив, літературний і мистецький критик.

49

Бріаторе, Флавіо (нар. 1950) — відомий італійський бізнесмен, статки якого оцінюються в 150 млн. доларів. Відомий як успішний менеджер «Формули-1».

50

Френе, Роже де ла (1885–1925) — французький художник, представник кубізму.

51

Йорданс, Якоб (1593–1678) — фламандський художник, один з видатних представників фламандського бароко. Мається на увазі картина «Король гуляє».

52

Фоппа, Вінченцо (бл. 1430–1515) — італійський художник, засновник ломбардської школи живопису.

53

Пінар, П’єр Ернест (1822–1909) — імператорський прокурор і міністр внутрішніх справ, відомий своїми звинувачувальними промовами проти «Мадам Боварі» Флобера та «Квітів зла» Бодлера.

54

Цей постріл, як вважається, став приводом до початку Другої світової війни.

55

Соланас, Валері Джин (1936–1988) — американська радикальна феміністка, письменниця і драматург, відома замахом на Енді Ворхола в 1968 р. Авторка SCUM Manifesto («Маніфест Товариства винищення мужчин», 1967), в якому жорстко пародіює патріархальні кліше.

56

Ло́рд Бе́рнерс, справжнє ім’я Дже́ральд Віл́ сон (1883–1950) — англійський композитор, художник, письменник першої половини XX ст.

57

Арбасіно, Альберто (нар. 1930 — італійський письменник і новеліст.

58

Блеквуд, леді Каролін (1931–1996) — англійська письменниця.

59

Молінаро, Урсула (1916–2000) — плідний письменник, драматург, перекладач з французької та німецької.

60

Жан Расін

61

Вольтер

62

Гомер. Іліада

63

Шекспір. Ричард ІII

64

Чехов. Дядя Ваня

65

Ф. де Малерб

66

Жан де Брюнофф. Історія Бабара

67

Фенелон. Пригоди Телемаха, сина Уліссового

68

Расін. Британікус

69

Бенжамен Констан. Адольф, анекдот, знайдений серед паперів незнайомця й опублікований

70

Альфред де Віньї

71

Луїза Лабе. «Я живу, я вмираю…»

72

Софокл. «Едіп у Колонні»

73

Місіма. Золотий павільйон

74

Андре Мальро

75

Поль Валері. Зоря

76

Спробував

77

С. Малларме

78

Поль-Жан Туле."Епітафія»

79

Жан Жене. Нотр-Дам-де-Флер

80

Еме Сезер. «Те, що також мені належить»

81

82

Оскар Вайлд

83

Принц де Лінь. Погляд на сади

84

Maтеовіч. Bis repetita.

85

Бюфон

86

Том Ганн. Двері до смерті

87

Райнер Марія Рільке

88

це література. Марсель Пруст. Віднайдений час

89

Автор пародіює вираз «ситуаційний Інтернаціонал», зумовлений інтелектуальним рухом 1968-х років, подвижником якого був Ґі Дебор; сюди він зараховує тих, хто любить жонглювати відомими цитатами, щоб підкреслити свою освіченість і показати, що вони серед своїх.

90

Зонтаґ, Сьюзен (1933–2004) — американська письменниця і критик, режисер і критик театру й кіно, лауреат національних і міжнародних премій.

91

Шамфор, Себастьєн-Рош Ніколя де (1740 або 1741–1794) — французький філософ-мораліст, письменник.

92

Жубер, Жозеф (1754–1824) — французький письменник.

93

Еліен (175–235) — римський історик і оратор, автор трактатів «Різноманітні історії» (14 книг) та «Історія тварин» (17 книг).

94

Лабрюйєр, Жан де (1645–1696) — знаменитий французький мораліст.

95

Саті, Ерік (1866–1925) — французький композитор і піаніст, один з реформаторів європейської музики першої чверті ХХ ст.

96

Гомосексуалістів (англ.).

97

Право недоторканності особи (лат.).

98

Барбе д’Оревіллі, Жюль Амеде (1808–1889) — французький письменник і публіцист. Характерні мотиви його прози, глибоко кризовою за поглядами на світ, — крах старих цінностей, неможливість любові, таємнича зачарованість злом. Неодноразово був звинувачений у аморальності.

99

Назва щоденника Цезаре Павезе, італійського письменника, поета й перекладача. Він залишив його на столі, немов пояснення свого самогубства. Надрукований посмертно в 1952 р. Головна тема — самотність, відчуття власної неспроможності, нереальності життя.

100

Мішель Лейріс (1901–1990) — французький письменник і етнолог.

101

Останній твір Шатобріана — біографія знаного французького аристократа XVII ст. Армана де Рансе, засновника чернечого ордена трапістів.

102

Дворецький, мажордом.

103

Райс, Енн (нар. 1941р.) — американська письменниця, сценарист і продюсер.

104

Поппі З. Брайт (народ. 1967) — американська письменниця, писала переважно в стилі сплаттерпанка. Одна з особливостей її творів — велика кількість гомосексуальних персонажів.

105

«Носферату. Симфонія жаху» — німий фільм німецького кінорежисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, знятий 1921 р., на екрани вийшов у 1922 р.

106

Брем Стокер (1847–1912) — ірландський письменник, роман «Дракула» був екранізований 1992 р.

107

Ма́єр, Сте́фані (1973) — американська письменниця, автор вампірської серії «Сутінкова сага» («Сутінки», «Молодий місяць», «Затемнення», «Світанок») і романів «Друге життя Брі Таннер», «Господиня».

108

суспільства

109

Дешеві товари, книги в м’якій обкладинці (англ.).

110

Серія розвиваючих іграшок, що являють собою набори деталей для складання та моделювання різноманітних предметів (конструктори).

111

Оден, Віс́ тен Г’ю (1907–1973) — англо-американський поет, один з найвидатніших у жанрі інтелектуальної лірики; лауреат Пулітцерівської премії з поезії (1948), Боллінґенівської премії (1953), Національної книжкової премії (1956) і Національної літературної медалі (1967).

112

Мале́рб, Франсуа́ де (1555–1628) — французький поет, критик і перекладач давньоримської літератури; був предтечею поезії класицизму, хоча загалом його творчість тяжіє до бароко.

113

Буало-Депрео, Нікола (1636–1711) — французький поет, критик, теоретик класицизму.

114

Мінестро́ не (іт. minestra (суп) + — one (збільшувальний суфікс), тобто «великий суп», суп із багатьма інгредієнтами) — блюдо італійської кухні.

115

Ґурмо́ н, Ремі де (1858–1915) — французький письменник, есеїст, художній критик.

116

Лакан, Жак-Марі-Еміль (1901–1981) — французький психоаналітик і психіатр, який зробив значний внесок у теорію психоаналізу, філософію та літературознавство.

117

Танідзакі, Дзюнєітіро (1886–1965) — японський письменник і драматург.

118

Lagarde et Michard — ілюстрований підручник для середньої школи, в якому вміщено біографії та вибрані твори французьких авторів із примітками, коментарями й запитаннями для перевірки, тривалий час уважався базовим для вивчення французької у Франції та інших франкофонних країнах.

119

Варух, чи Ба́ру́х, — син Нерії, був товаришем і секретарем пророка Єремії (Єр. 32:13), автор Книги пророка Варуха Старого Заповіту.

120

Кляйн, Ів (1928–1962) — французький художник-новатор, абстракціоніст, одна з найзначніших постатей післявоєнного європейського мистецтва. Створив нову тенденцію художнього перформансу, згідно з якою особистість художника важливіша за його твори. Вважається засновником монохромного живопису. Свій сяючий ультрамариновий колір, створений за допомогою приятеля-хіміка, запатентував під назвою IKB (International Klein Blau — «міжнародна синь Кляйна»).

121

Фундація Чіні створена у квітні 1951 р. графом Вітторіо Чіні в пам’ять про свого загиблого сина. Мета — відродження острова Сан Джорджо Маджоре після півтори сотні років його окупації військовими, щоб включити його в культурне життя Венеції

122

Селассіє I, Хайле (1892–1975) — останній імператор Ефіопії (1930–1974), що походив із легендарної династії нащадків Соломона. Очолював боротьбу проти італійських загарбників під час Італо-ефіопської війни 1935–1936 рр. Один з ініціаторів створення в 1963 р. Організації африканської єдності.

123

Ва́йлдер Біл́ лі (1906–2003) — американський кінорежисер і сценарист, лауреат шести «Оскарів».

124

«Нюрнбе́рзькі мейстерзінгери» — опера Рихарда Вагнера, написана в 1861–1867 рр., прем’єра якої відбулась у Мюнхені 21 червня 1868 р.

125

Кайпіроска — різновид коктейлю кайпірійя, який готується з горілкою замість звичної кашами, популярний у Бразилії, Уругваї та Аргентині.

126

Піго-Лебрен, Шарль-Антуан-Ґійом (Піґо де л’Епінуа, 1753–1835) — французький письменник, драматург.

127

Одна з трьох книгарень видавництва «Фламарйон», заснована 1944 р. на бульварі Сен-Жермен, 170; спеціалізувалась у царині художньої літератури, гуманітаристики та мистецтвознавства. У травні 2013 р. переїхала на площу Сен-Жермен-де-Пре, за адресою: вул. Аббей, 18.

128

Упаніша́ди (від санскр. «одкровення», «те, що руйнує невігластво») — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти.

129

Бірбом, Макс (1872–1956) — англійський письменник, художник-карикатурист, книжний ілюстратор.

130

Ерже́ (Hergé, псевдонім Жоржа Проспе́ра Ремі,́ 1907–1983) — бельгійський франкомовний художник і журналіст, автор низки всесвітньовідомих коміксів про молодого журналіста Тентена. Першовідкривач техніки «чистої лінії», яку використають у поп-арті.

131

Андерсон, Шервуд (1876–1941) — американський письменник; провісник сучасної психоаналітичної та побутової американської прози. «Уайнсбург, Огайо» (1919) — це розповідь про гноблених «маленьких» людей, сірість і трагізм побуту провінції.

132

«Гобіт, або Туди й Звідти», — новела-казка Джона Рональда Руела Толкіна, один з перших творів жанру фентезі (1937). Її продовженням є трилогія «Володар Перснів».

133

Ідеться про Майкла Крайтона (1942–2008) — американського письменника-фантаста, сценариста та кінорежисера, продюсера, широко відомого творами наукової й медичної фантастики та трилера.

134

The Village Voice — вільна щотижнева газета-таблоїд, в який висвітлюються поточні справи та культурно-музичні події для НьюЙорк-Сіті, поширюється по всій території США.

135

Коноллі, Сіріл Вернон (1903–1974) — англійський прозаїк і літературний критик, член коледжу патафізики.

136

Бюде Гійом (1467–1540) — французький державний діяч, гуманіст, учений, бібліофіл. Організатор бібліотеки у Фонтенбло (1522), фундатор «Колегіуму трьох мов» (пізніше Колеж де Франс,1530). У 1533 р. відмовив короля від спроби заборонити друкарство.

137

CUF (Collection des Universités de France — Колекція французьких університетів) під патронатом Асоціації Гійома Бюде видає всі грецькі й латинські тексти до середини ХVІ ст. у перекладі французькою, супроводжуючи їх вступом, примітками й науково-критичним апаратом.

138

Моран, Поль (1888–1976) — французький письменник, дипломат, член Французької Академії. Автор численних новел, романів, подорожніх нотаток, мемуарів і портретів письменників, газетної та журнальної хроніки.

139

Ріваро́ ль, Антуа́н (1753–1801) — французький письменник, неабиякий полеміст. Вирізнявся їдкою й безжальною дотепністю, через що нажив собі чимало ворогів. Його «Міркування про загальний характер французької мови» (1784), що перебувало в річищі просвітницьких пошуків «всесвітньої мови», отримало премію Королівської академії наук і мистецтв у Берліні.

140

Ларбо́, Валері́ (1881–1957) — французький письменник, автор поезій і прози, перекладач роману Дж. Джойса «Улісс» та інших відомих авторів.

141

Фарґ, Леон-Поль (1876–1947) — французький поет і прозаїк із кола символістів. У 1937 р. був обраний членом Академії Малларме.

142

Авеню Луїз або Louizalaan — головна магістраль Брюсселя.

143

Пессо́ а, Ферна́нду Анто́ ніу Нуге́йра (1888–1935) — португальський поет, прозаїк, драматург, мислитель-есеїст, лідер і авторитет у гуртках столичного художнього авангарду.

144

Маркіз де Норпуа — герой твору «У пошуках втраченого часу», дипломат, один із виразників ідей Сент-Бева у романі.

145

Обуї, Вероніка — французький кінорежисер, актриса, в доробку якої низка художніх та документальних фільмів. Проект «Читаємо Пруста» почато у жовтні 1993 р., на даний момент прочитано чотири томи з восьми. «Ще 30 років, щоб його закінчити. Я мрію про день, коли я цього не здійсню», — каже автор проекту.

146

французьке бісквітне печиво, зазвичай у формі морських гребінців, мадленка, яка для головного героя («На Сваннову сторону») є ремінісценцією минулого, обіцяється на завтра, так як марксизм обіцяв революцію та Великий вечір.

147

Задіг — головний герой повісті Вольтера «Задіг, або Доля».

148

Жозеф Ернест Ренан (1823–1892) — французький експерт стародавніх мов і цивілізацій Близького Сходу, письменник і філософ.

149

Ру, Поль-П’єр, званий Сен-Поль-Ру (1861–1940) — французький поет-символіст.

150

Поток, Хаїм (Герман Гарольд) (1929–2002) — американський письменник.

151

Шазо, Жак (1928–1993) — французький танцівник і світська людина.

152

Марі-Шанталь — так у скетчах гумористи називають дівчат із «порядних буржуазних родин», які добре грають у теніс і їздять на гірських лижах, одягаються у відомих кутюр’є і сповідують традиційні цінності; заміж вони виходять за багатих, так само добре вихованих молодиків.

153

Малле, Робер (1915–2002) — французький високопосадовець, письменник і працівник радіо.

154

Леото, Поль (1872–1956) — французький письменник і літературний критик; театральні критичні розвідки друкував під псевдонімом Моріс Буасар; у 1950–1951 рр. записано 38 його радіорозмов із Робером Малле.

155

Ве́ллс, Джордж Орсон (1915–1985) — американський кінорежисер, сценарист, актор і продюсер, який активно працював в кіно, театрі, на телебаченні та радіо.

156

Різі, Діно (1916–2008) — італійський кінорежисер і сценарист, один з найкращих комедіографів.

157

Віда́л, Юджин Лю́ тер Гор (1925–2012) — американський письменник, есеїст, кіноі театральний драматург, визнаний класик американської літератури другої половини XX ст.

158

Бо́рхес, Хо́рхе Луїс́ (1899–1986) — аргентинський прозаїк, поет і публіцист, визнаний одним із найвидатніших письменників XX ст.

159

Ґарі, Роме́н (справжнє ім’я Рома́н Ка́цев, 1914–1980) — французький письменник, літературний містифікатор, кінорежисер, військовий, дипломат. Єдиний, хто отримав дві Гонкурівські премії: під іменем Ромена Ґарі (1956) та Еміля Ажара(1975).

160

Бутанг, П’єр-Андре (1937–2008) — французький документаліст, продюсер і кінорежисер. У серії кінопортретів «Архіви ХХ століття» створив образи видатних постатей у світі мистецтва та літератури.

161

IDHEC–Institut des hautes études cinématographiques (Інститут вищих студій з кінематографії), створений у 1944 р

162

Під час Другої світової війни американський поет Езра Паунд підтримував режим Муссоліні, у 1945 р. заарештований, а в 1948 р. засуджений за пропаганду фашизму на італійському радіо, невдовзі опинився в психіатричній лікарні, яку автор і порівнює з кліткою; був помилуваний 1958 року.

163

Вейн, Джон (ур. Меріон Роберт Моррісон, 1907–1979) — американський актор, якого називали «королем вестерна». Лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус» (1970).

164

Вільямса

165

Паму́к, Феріт Орха́н (народ. 1952) — турецький письменник черкеського походження, лауреат низки національних і міжнародних літературних премій, зокрема Нобелівської премії з літератури (2006).

166

Закуска арабського походження з тріскової копченої ікри.

167

Бра́ун, Ден (нар. 1964 р.) — американський письменник, журналіст, музикант. Автор відомих творів «Янголи і демони» (2000), «Код да Вінчі» (2003), «Втрачений символ» (2009), «Інферно» (2013). Перший роман-трилер «Цифрова фортеця» (1998) перекладено італійською мовою під назвою «Crypto» в 2006 р.

168

Крайтон, Майкл (1942–2008) — американський письменник-фантаст, сценарист і кінорежисер, продюсер, широко відомий своїми творами в жанрах наукової фантастики, медичної фантастики та трілера.

169

Рамáлл — тимчасова столиця Палестинської автономії, розташована за 10 км на північ від Єрусалима; населення — 25,5 тис.

170

Макінерні Мол., Джон Баррет (нар. 1955) — американський письменник, сценарист, а також винний критик.

171

Штокгаузен, Карлгайнц (1928–2007) — німецький композитор, диригент, музичний теоретик, один із лідерів музичного авангардизму.

172

Звід законів Хаммурапі, або Кодекс Хаммурапі, — один з найдавніших і найкраще збережених законодавчих кодексів стародавнього Вавилону, створений бл. 1780 р. до н.е. за наказом вавилонського царя Хаммурапі.

173

Де Люка, Еррі (нар. 1950 р.) — італійський новеліст, перекладач і поет; критик.

174

Ґібе́р, Ерве́ (1955–1991) — французький письменник, фотограф, журналіст. Найбільш відомі його пізні автобіографічні романи, присвячені темі СНІДу та досвіду життя з ним.

175

Кольте́с, Бернар-Марі́ (1948–1989) — французький драматург, поет, справжній класик сучасного репертуару європейської сцени, теж помер від СНІДу.

176

Ешноз, Жан (нар. 1947 р.) — французький письменник, автор романів у жанрі іронічного й пародійного детектива.

177

Шенье, Марі-Жозеф (1764–1811) — французький драматург і політичний діяч.

178

Тобто трансвестит нічого не зробив для того, щоб поставити протези грудей або просто імітувати їх штучними засобами.

179

La Nouvelle Revue française (NRF) — «Новий французький журнал» (НФЖ), літературно-критичний журнал, щоквартальник, заснований у листопаді 1908 р.

180

Пола́н, Жан (1884–1968) — французький письменник, есеїст, видавець. Член Французької Академії (1963).

181

Доріо, Жак (1898–1945) — французький політичний діяч і журналіст.

182

Франк, Бернар (1929–2006) — французький письменник і журналіст.

183

Кум (Qom) — місто в Ірані, за 140 км від Тегерана, священне місто шиїтів, має кілька святих місць, зокрема усипальниця Непорочної Фатіми.

184

САС 40 (Continuous Assisted Quotation) — індекс 40 найкращих французьких підприємств, що котуються на паризькій біржі.

185

Жаррі,́ Альфред (1873–1907) — французький поет, прозаїк, драматург.