Навіщо читати

Читати наче та квітка

Навіщо продовжувати читати книжку? У цьому полягає руйнівний наслідок сподівання. Якщо книжка погана, вона ніколи не стане хорошою.

Але це зовсім інше, ніж примусити себе взятися за поему Малларме. В одному випадку примушуєш себе всупереч книжці, в іншому — всупереч собі, всупереч звичці читати певну форму фраз. Вона вироблена поточним читанням та ідеологією французької мови, яку насаджують у школі: може бути тільки один спосіб створювати фразу, який зробить нашу мову досконалою, ідеалом, весь світ захоче наслідувати її правила. От тільки за дві сотні років, впродовж яких нам це повторюють, світ так і не наслідував жодного. Мій друг з Оксфорда зауважив, що для захисту чудової логіки нашої мови, побудованої за образом думки з іменників, дієслів і додатків, ідеолог ідеальної французької мови Рівароль[139] вдається до накладань. Скидається, однак, на те, що думка не мислить схематично спершу підмет, потім дієслово, а тоді додаток. Цей прихований за універсалізмом націоналізм породжує властивий французам приступ раціональності, перекриваючи шлях фразам несподіваного типу, такий тип фраз вони називають герметизмом. Вони, немов той сценарист, який звинувачував Альбера Коена з приводу власної неспроможності написати сценарій за його книжкою. Я — читач, схожий на розкриту квітку. Я чекаю на бджолу.