Навіщо читати

Читач — це торба з фразами

Цей письменник зробив книжку… Французькою «робити» означає «наробити, накласти купу». — Куди біжите ви вночі? — Хочу йти судити [60]. Хто, роздувшись від вихвалянь, над цими текстами впадає в екстаз? [61]. Богине, заспівай нам про гнів Ахілла [62]. Ось і настала зима наших прикрощів [63]. В такую погоду хорошо повеситься [64]. Вони геть ідуть, ці королі мого життя… [65]. Хай живе король Бабар! Хай живе королева Целестина! [66]. Він вирушив у подорож. Каліпсо не могла отямитися, бо Улісс поїхав [67]. Я витворюю чудовий образ про його страждання [68]. Ми розмовляли про кохання, боячись заговорити про щось інше [69]. I love you, сказав я їй!.. це ж Шекспір!.. Жінка пізнає Гоморру, а Чоловік — Содом [70]. Отак кохання непостійно мене веде [71]. Що привело тебе, дочко? — Турбота про тебе, батьку [72]. З раннього дитинства батько неодноразово розповідав мені про Золотий павільйон. Кажучи про мене: «Він уже не дитина, його смаки залишаться незмінними тощо», батько несподівано ввів мене в Час [73]. Майже всі письменники, яких я знаю, люблять своє дитинство. Я ж своє ненавиджу… Мої батьки нічого, крім нещастя, мені не показали, каже він [74]. А з чого ж живеш ти, гарненьке хлоп’я. — Я майструю. Похмуре сум’яття, що слугувало мені сном, розвіялося, щойно зазоріло, з появою сонця [75]. Схоже, що все тут римується. [76] поруч із александрійським віршем у всій його розлогості вмістити щось на кшталт гри, що довкола на піаніно вистукує [77]. Коли настав час, коли серце розривається [78]. Вейдман з’являється у п’ятигодинному випуску новин з замотаною білою пов’язкою головою [79]. Я зізнаюся в усіх своїх гріхах, мені нічого сказати на свій захист [80]. Тут також болото [81]. Ми всі стоїмо у бруді, але дехто дивиться на зорі [82]. Битви… ваша уява… серце… спогади… [83]. Це було б щось гігантське, щовечора пускали б феєрверки та їли дітей. [84] Якщо придивитися до людей, можна побачити, що майже всі ведуть скромне й суперечне життя, більшість із них помирає від горя [85]. Після обробки покійники Сідають групою і дивляться телевізор, В якому вони так зацікавлені, Бо по ньому вони бачать тебе і мене [86]. Кожен бо ангел жахливий [87]. Справжнє життя, життя, нарешті розкрите й висвітлене, відповідно єдине прожите життя — це фа-фа-фа, ля-ля-ля [88]. Я ЗАВЕРШИВ.