Щоденник однієї зради

35

Знову мене вивертає. Знову до горла підступає блювота, мамо. Нема чим дихати. Як це витерпіти? Відчуваю, як воно ворушиться під серцем, смикається.

Хоч би він мене підтримав, не був таким грубим, не віддалявся. Він лякає мене, я боюся. Кілька разів помітила, як він дивиться з-під лоба на мене так, наче я для нього — найбільш ненависне створіння. У чому моя провина? Я ж просто хотіла, щоб він був лагіднішим, поступливішим у цей час, коли я вся змінююсь. Мені ж багато не треба!

Я знаю, як йому кортіло податися в подорож. Але мені лячно. Він потрібен мені; у мене ж більше нікого немає. Треба лишатися зі мною, поки не народиться дитина. До того часу я присвячена Великій Богині. Для неї вагітність священна; це ж так, мамо? Це таємниця, яка з’єднує в одне ціле світ, у якому вона панує.

Певно, мамо, у чомусь є й моя провина? Я стала такою дратівливою. Але нічого не можу поробити, це вище моїх сил, не знаю, що зі мною коїться. Усе падає з рук, не вистачає витримки та сил. Іноді просто закриваю долонями обличчя й плачу без будь-якої причини.

Як же потрібні зараз його увага та лагідне ставлення. Я хотіла б з ним поговорити про те, що мене мучить. Але бачу його насупленого, зануреного у власні невеселі думки й не наважуюся підступитися. Уже й забула, коли він торкався мене... Майже не говоримо. Кілька слів, та й по всьому, і ті — через силу та крізь зуби. Мені так самотньо...

Останнім часом мені дуже погано, мамо. Бачу довкола лише темряву. Сахаюся від власної тіні. Єдиною моєю відрадою лишаєшся ти! Лише на твоїй могилі мене охоплює спокій. Згадую тебе й спокій входить у мою душу. Розповідаю тобі, що чекаю дитину й відчуваю, що ти мене чуєш і радієш. Тоді до мене повертаються сили і я з хащ вертаюся додому.

Завтра знову туди прийду посидіти на твоїй могилі. Проходитиму й на жертовник Великої Богині. Принесу їй знову дикі квіти. Молитимуся про її заступництво, і його щоб вона берегла, коли він спустить довбанку на води моря; хай не звертає увагу на те, що коли той гнівається, може образити її грубим словом.

Чому все так складно? Як пережити наступні місяці? Добре, що хоч відчуваю дитя під серцем. І коли воно прийде у світ, я забуду геть усе. І він змінить своє ставлення, мамо, от побачиш.