Поцілунок Лева

Я ВЖЕ НЕ ТОЙ, ЩО БУВ КОЛИСЬ

14 лютого 1940 року.

«Дорогі мамо!

Хоч ваш лист знайшов мене через декілька місяців після батькової смерті, але та новина була для мене як грім серед ясного неба. Вона так вразила мене, завдала мені такого болю, що я навіть не міг змусити себе сказати пану Ковалеві про батькову смерть. Вуйко Андрій приніс вашого листа через декілька годин після того, як пан Коваль нарешті повернувся зі своїх розладнаних війною вакацій. Щастя, що я не розминувся з вуйком. Він прийшов до нас якраз тоді, коли я йшов до свого найліпшого друга Богдана - хлопця, який, як ви може пригадуєте, одного разу приїжджав на літо до нас в Явору. Вуйко Андрій дуже поспішав. Він навіть не сказав про батькову смерть, просто дав мені вашого листа й пішов собі, пообіцявши зайти до мене наприкінці своїх курсів.

Я прочитав вашого листа в парку на лавочці напроти собору св. Юра, дорогою до Богдана. Тільки коли я закінчив читати, до мене дійшло, що батька більше немає. Спочатку я заціпенів, мене почало морозити, а тоді розплакався, нічого довкола не помічаючи.

Глянувши на хрест на бані собору, я хотів було помолитися за упокій батькової душі, але подумав, що це непотрібно. Нас тепер у школі вчать, що те, що старі люди називають душею - просто вигадки. Люди мріяли про потойбічне життя, бо їхнє земне життя було дуже злиденним. Ми, молодь, тепер атеїсти. Ми мислимо науково. Нас вчать будувати соціалізм, а потім комунізм - суспільство, де не буде рабства, експлуатації і де всі будуть рівними й вільними.

Не буде різниці між селом і містом, не буде непосильної праці від світанку до смерку. Буде вдосталь їжі, житла, одягу, а культура буде доступна всім.

Цієї шляхетної справи нас навчають зранку до ночі. Ми не маємо більше уроків латинської мови й релігії, натомість у нас більше фізики, математики й хімії, адже нас готують на свідомих будівників людського майбутнього, які нічого не полишають на примху випадку.

На відміну від буржуазної Польщі, де хлопці мого віку цікавилися такими дурницями, як комікси, ми тепер після уроків добровільно вивчаємо практичні предмети. В цьому семестрі я матиму курси першої медичної допомоги й роботи автомобільного двигуна. А в наступному - військову підготовку, адже нам треба бути готовими дати відсіч капіталістам. Зараз наша армія героїчно бореться проти них у Фінляндії.

Я знаю, мамо, вам усе це здається дивним, бо ви живете в іншому світі, де нафтова лампа й кінський плуг - найвидатніші винаходи. Однак я впевнений, ви пишатиметеся мною, коли я закінчу середню школу із золотою медаллю і вступлю до університету. До речі, пану Ковалеві більше не треба платити за моє навчання. Тепер усі школи безкоштовні.

Щодо пана Коваля, то йому незле ведеться, так само, як пані Шебець, хоча вона невдовзі втратить будинок, тому що всі приватні будинки тепер експропріюють. Пану Ковалеві дозволили повернутися на колишню посаду головного бухгалтера.

На бухгалтерів тепер великий попит, бо вони необхідні для будівництва комуністичного майбутнього.

Відколи повернувся пан Коваль, у нас налагодилось постачання їжі, оскільки його близький друг пан Квас - директор продскладу. Отже, в чергах стояти нам не доводиться. Раз на тиждень склад зачиняють на «інвентаризацію», того дня я йду і з чорного ходу забираю пакунок. До того ж Яким, родич пана Коваля з Перево-лочної, іноді приносить нам трохи сала й масла.

Оскільки пані Шебець для нас більше не готує, то за кулінарне мистецтво доведеться взятися мені. Досі моє меню обмежувалось борошном, борщем і кашею. Сьогодні я збираюся приготувати ячміннии суп, а присмачити його думаю останнім передвоєнним бульйонним кубиком. Сподіваюсь, пан Коваль не буде проти.

Здоровлю вас.

Ваш син Михайло.

Р. 8.

Усе попереднє я писав на уроці фізики. Ви, мабуть, гадаєте, що ліпше б я вчителя слухав. Однак, запевняю вас, люба мамо, що лекції я слухаю уважно, але того разу не було такої потреби. Нас залишили на рік у тому самому класі, вважаючи, що наша освіта за Польщі була неналежною. Це й справді так щодо деяких предметів, але щодо математики й фізики, то те, що ми вчимо зараз - це просто повторення торішнього матеріалу.

Утім деякі предмети перед війною викладали зовсім по-іншому. Наприклад, історію. Раніше нас вчили, що історію вершать королі, князі чи якісь герої. Тепер новий історик показує нам, що історію творить увесь народ, робітники й селяни, як-от, ви, мамо. Ми дізналися про експлуатацію робочого люду, про його намагання вивільнитися від правлячих класів і релігії, яка виправдовувала його страждання. Тисячоріччями пригнічені люди боролися з-під гніту за свою свободу. Вчитель розповів, що навіть у древньому Римі було повстання рабів під проводом Спартака. Ми вчимося по-новому дивитися на минуле, теперішнє і майбутнє. Це так захопливо! Я певен, що якби ви були мого віку і мали ті самі освітні можливості, що й я, то також виступали б за зміни.

Вуйко Андрій зайде завтра, щоб забрати листа. До нього я також покладу свою світлину з паном Ковалем, щоб ви побачили, наскільки я виріс за останні півтора року».

«Перехід від капіталізму до комунізму - це ціла історична епоха».

Ленін

«Я проти комун. Наше національне п ’янство і глибоке невігластво вкорінені саме в комунальну систему».

Чехов

«Революція відображається в ній (у Росії), як сонце в каламутній калюжі».

Троцький