Хтось знайомий

Розділ вісімнадцятий

Олівія бачить, що її чоловіка щось турбує. Учора Пол був неспокійний, крутився з боку на бік цілу ніч. Коли вона спитала його, чи щось негаразд, він заперечив. Мабуть, просто хвилюєтся за Рейлі, як і вона. Чекає, що в них на порозі з’явиться поліція.　

Наступного ранку вона сидить у себе в кабінеті нагорі, коли у двері дзвонять. Олівія завмирає. Боїться, чи це повернулася та жінка, Карміна.　

Вона поспішає до переднього вікна у спальні й виглядає надвір, але не бачить, хто на порозі. У двері знову дзвонять. Вона чекає. Дзвонять утретє. Хто б це не був, він не піде.　

Нарешті Олівія набирається мужності й спускається. Вона твердо вирішила робити хоробре обличчя й повністю заперечувати все, що скаже Карміна. Вона настільки розсерджена, що вважає себе здатною на це.　

Олівія відчиняє двері, і, на її цілковитий подив, на порозі стоїть її подруга Бекі. Востаннє вона бачила Бекі в книжковому клубі увечері в понеділок. Зараз ранок п’ятниці, і щось в обережному поводженні Бекі насторожує Олівію. І вигляд у неї неохайний. Волосся недоглянуте, і немає звичної помади на губах.　

— Бекі, — каже Олівія. А тоді: — Щось сталося?　

Бекі киває й питає:　

— Можна увійти?　

— Авжеж, — запрошує Олівія. — Заходь, випий зі мною кави.　

Вони машинально прямують на кухню. Олівія наливає два горнятка кави з кавника.　

— Що трапилося? Тебе щось явно турбує.　

Бекі сідає за кухонний стіл.　

— Це дуже незручно, — каже вона.　

Олівія ставить горнятка кави на стіл і сідає. Питає себе, чи говорила Карміна з Бекі. І знов набирається мужності.　

— У чому річ?　

— Це стосується розслідування щодо Аманди.　

Олівія переосмислює становище.　

Отже, не Рейлі.　

Вона відчуває полегшення, принаймні за себе, але також і тривогу за жінку, яка сидить напроти. Навіщо Бекі тут?　

— Учора приходила поліція поговорити зі мною, — говорить Бекі.　

— І що? — питає Олівія, сьорбаючи каву.　

— О боже, не знаю, як тобі й сказати.　

— Просто скажи, Бекі.　

Олівія відчуває, як наростає хвилювання.　

Бекі обома долонями обхоплює горнятко. Нарешті дивиться в очі Олівії й зізнається:　

— Я бачила Пола з Амандою перед тим, як вона зникла.　

Олівія приголомшена. Чого завгодно очікувала, тільки не цього.　

— Що?　

— Одного вечора, незадовго до її зникнення, я бачила Пола з Амандою в її машині. Вони… Було схоже, що вони сваряться.　

— Пол не знав Аманду, — каже Олівія.　

— Я знаю, що я бачила, — обережно промовляє Бекі.　

— Певно, ти помилилася, — холодно заперечує Олівія. Він розповів би їй. Хіба ні?　

— Я не помилилася, — дерев’яно каже Бекі. — Пол це визнав. Перед детективами.　

Олівія чує, як усередині все перевертається. Раптом голова стає легкою. Пол говорив з детективами?　

— Що ти хочеш сказати? — питає вона. — Коли він з ними говорив?　

їй здається, що вона стоїть на краю обриву й усе, що треба Бекі, це легенько її підштовхнути.　

Бекі неспокійно совається на стільці.　

— Учора. Вони приходили до нього в офіс. Говорили з ним там.　

— Звідки ти знаєш? Навіщо вони приходили до нього? — Олівія намагається збагнути сенс слів подруги.　

— Бо, коли мене допитували щодо Аманди, я мусила сказати, що бачила Пола з Амандою в її машині. — І Бекі додає: — Я не хотіла розповідати їм.　

— Він ніколи нічого не говорив мені про детективів, — приголомшено шепоче Олівія.　

— Мені шкода, — каже Бекі й сидить мовчки, немов чекаючи, доки Олівія складе все докупи.　

— Гадаєш, Пол мігзустрічатися з Амандою? — з недовірою питає Олівія, завмираючи на місці. — Це неможливо.　

Але вона пригадує, як неспокійно крутився Пол усю ніч. Вочевидь, того дня він говорив з детективами. Що ще він від неї приховав?　

Олівія починає тремтіти. Перед очима проминає темрява, мов тінь, і вона хапається за край столу. Невже Пол її зраджував? Вона ніколи не підозрювала чоловіка в невірності. Ніколи. Але зараз до неї приходить ще одне усвідомлення: якщо Пол мав роман з Амандою, він може бути підозрюваним у її вбивстві. Олівія пригадує, як він читав статтю в газеті, його вдавану відсутність інтересу до справи. У животі знову все перевертається.　

— Він визнав, що був з нею в машині, — каже Бекі, — але заперечив, що мав з нею роман.　

Олівія вражено дивиться на подругу. Вона має знати, що, в біса, відбувається.　

— Звідки ти знаєш? Чому Пол був у машині з Амандою? Не розумію.　

— Він розповів детективам, що вважав, ніби в неї роман з Ларрі, — обережно відповідає Бекі. — Радив їй триматися від нього подалі. Але, вибач, це просто неправда.　

— З твоїм Ларрі?　

Бекі киває.　

Олівія спантеличена.　

— Чому ти така впевнена, що в Ларрі не було з нею роману? І припускаєш, що в Пола був? — протестує вона.　

Бекі нахиляється ближче до неї через кухонний стіл.　

— Я не знаю, чи був у Пола роман з Амандою, але я бачила їх разом і мусила розповісти детективам.

— Навіщо Полу казати таке про Ларрі, якщо це неправда? — питає Олівія.　

Бекі відкидається на стільці й схрещує руки на грудях.　

— Ти ж пам’ятаєш, якою була Аманда. Пам’ятаєш її на тому пікніку? Вона випромінювала принадність, ніжилася в чоловічій увазі. Очевидно, в офісі було ще гірше. І Пол заскочив її одного разу на непристойній поведінці з моїм чоловіком. Але Ларрі каже, що це нічого не означає.　

— Непристойна поведінка — це як?　

— Я не знаю подробиць, — шаріється Бекі, відводячи очі.　

— Повірити не можу, що Пол зустрічався з Амандою, — каже Олівія.　

— Ну, я теж не вірю, що Ларрі з нею зустрічався. — Бекі тягнеться по своє горнятко кави. — Може, це все лише непорозуміння. Може, Пол неправильно зрозумів ситуацію й погарячкував.　

— То… що, тепер детективи ведуть слідство проти Пола й Ларрі? — не вірячи, питає Олівія.　

Бекі нервово киває.　

— І що вони думають?　

— Не знаю. Вони ніколи не кажуть, що думають. Але вчора вони говорили з Полом, а ввечері прийшли до нас, коли повернувся Ларрі, і звинуватили Ларрі втому, що він мав роман з Амандою. Він це заперечив. — Бекі з похмурим виглядом відвертається. — Після того між нами сталася найжахливіша сварка.　

Частина Олівії хоче втішити подругу, але інша частина ненавидить Бекі за те, що вона принесла все це в її дім і вивалила на неї. Олівія думає про сварку, яка станеться ввечері між нею та Полом.　

Вона не вірить, що Пол спав з Амандою. Але очевидно, що він їй не все каже.　

Якщо він вважав, що в Ларрі роман з Амандою, чому не розповів їй? Чому не зізнався, що вчора до нього в офіс приходила поліція?　

— Я подумала, тобі варто знати, що відбувається, — каже Бекі, — на випадок, якщо Пол тобі не розповів.　

Олівія зіщулюється, наче від ляпаса. Невже Бекі очікує від неї подяки?　

Тепер Бекі дивиться в кухонний стіл.　

— Є ще дещо. Мабуть, не варто тобі говорити, але навряд чи це довго лишатиметься в таємниці. А мені треба з кимось поділитися, і я не хочу, щоб ти вважала, ніби я тобі брешу.　

Бекі здається такою зніченою, що Олівія переживає раптовий приплив жалості до неї. Але головне, що її лякає зараз, — передчуття біди. Що ще вона може розповісти?　

— Що?　

— Це щодо Роберта Пірса.　

Олівія відкидається на спинку стільця. Вона бачила, навіть у книжковому клубі, що Бекі трохи небайдужа до Пірса. Він дуже привабливий і мешкає по сусідству з нею. Ларрі часто не буває вдома. їхні діти навчаються в іншому місті.　

— А що з ним?　

— Я спала з ним, коли Ларрі не було, — зізнається Бекі, підіймаючи на подругу очі. — Двічі.　

Олівія просто дивиться на неї й приголомшено мовчить.　

— Певно, зовсім голову втратила, — зітхає Бекі. — Але між нами була хімія. Не знаю, що на мене найшло. Я… я просто не встояла перед ним.　

— Боже мій, Бекі. Він, імовірно, убив свою дружину.　

— Не вбивав. Я впевнена, що не вбивав.　

— Як ти можеш бути впевнена? — жахається Олівія. — Якщо люди знали, яка Аманда, — якщо Пол вважав, що вона спить з Ларрі, навіть якщо це неправда, — то її чоловік уже напевне мав про неї уявлення. Він міг ревнувати. Злитися. — Вона твердо додає: — Безперечно, він її й убив.　

— Не думаю, що це Роберт, — каже Бекі, хитаючи головою. — Не думаю, що він міг її вбити. Гадаю, це був хтось інший.　

— Тоді хто?　

— Не знаю. Хтось сторонній, кого ми не знаємо. Пол і Ларрі тут ні до чого.　

— Авжеж, ні до чого, — заявляє Олівія. — Я все одно вважаю, що це був її чоловік.　

У кімнаті для допитів Роберт Пірс холодно дивиться через стіл на двох детективів, які так сильно дошкуляють йому. Коли незадовго до цього детектив Вебб зателефонував йому додому й спитав, чи готовий він під’їхати до відділку й відповісти ще на кілька запитань, Роберт ретельно зважив свою позицію, перш ніж погодитися. Підозрював, що, якщо він відмовиться, вони просто прийдуть до нього додому й заарештують. Тому він тут.　

Роберт знає, що його підозрюють в убивстві, хоч і не кажуть цього.　

Він мусить переконати їх у протилежному.　

— Я під арештом? — питає він.　

— Ні, — каже Вебб, — ви знаєте, що ні.　

— Тоді чому в мене таке відчуття?　

— Ви можете піти будь-якої миті, — запевняє детектив.　

Роберт не рухається.　

Вебб відкидається на стільці й починає:　

— Ви знали, що у вашої дружини був роман?　

Пірс насторожено поглядає на нього.　

— Ні. Я вже вам казав.　

— А ви знали, що ваша дружина мала репутацію кокетки й… зрадниці?　

Роберт відчуває, як смутніє його обличчя, але зберігає спокій.　

— Ні, я точно про це не знав. Але вона була дуже приваблива, дуже впевнена в собі жінка. Люди пліткують.　

— Так, пліткують. — Детектив Вебб нахиляється вперед. — Ми говорили з багатьма людьми з місць тимчасової роботи Аманди. До деяких компаній вона влаштовувалась регулярно. Однією з таких була «Фен-шоу Фармасьютікалз».　

— Так, їй подобалось там працювати.　

— Зі слів тамтешніх працівників, вона мала певну репутацію, — каже детектив.　

Роберт нерухомо дивиться на Вебба, відмовляючись ковтати наживку.　

— Репутацію жінки, яка займається сексом у ліфті, наприклад, — уточнює Мун.　

Він мовчки зиркає на неї.　

— Власне, — каже Вебб, — ми вважаємо, що знаємо, хто мав роман з вашою дружиною.　

Кілька секунд Роберт мовчить, а тоді знизує плечима.　

— Можливо. Я ж вам казав. Я не знаю, що думати, відколи дізнався, що вона брехала мені про поїздку з Керолайн. Можливо, вона справді мала роман. — Тепер він сам нахиляється вперед. — Але якщо так, то я про це не знав.　

— Ви абсолютно в цьому впевнені? — питає Вебб.　

— Так. Я довіряв Аманді, — каже Пірс, відкидаючись на стільці.　

— І все ж ви зраджували її з сусідкою, — втручається Мун.　

Він пронизує її жорстким поглядом. Своїми нападками вона його дратує.　

— То була мить дурості. Бекі сама прийшла до мене. Я не мав цього робити. Те, що я вчинив неправильно, не означає, що моя дружина вчинила так само.　

— Невже? — питає Мун, вигинаючи брову.　

Вона йому не подобається. Не подобається жоден з них. Він думає встати й піти. Знає, що має право зробити це, — він перебуває тут добровільно.　

А Мун продовжує діймати його:　

— Ви не спитали, з ким у вашої дружини був роман.　

— Можливо, тому, що не хочу знати, — прямо відповідає Роберт.　

— А може, тому, що вже знаєте? — припускає Вебб.

Пірс ворожо поглядає на детектива.　

— Нащо ви це кажете?　

— Ми вважаємо, що вона спала з вашим сусідом Ларрі Гаррісом.　

Раптом його охоплює лють, але він намагається приборкати свій гнів.　

— Я не знав.　

— Звісно, не знали, — лагідно каже Вебб. — Ви ж не для того спали з Бекі Гарріс, щоб помститися коханцеві своєї дружини? Ви б так не вчинили, ні? Як і не вбили б свою дружину.