Таємна вечеря

На майдані, при Софії,

Реводрюція іде.

«Хай кулак, — усі гукнули, —

Нас по-правді розведе!

Прощавайте, ждіте в пику.

Гей, на браму — наших б’ють!..»

Закипіло, зашуміло, —

Тільки гулі аж цвітуть.

Над труною Патріарха —

Несусвітній гвалт і жах:

Ділять всоте українці

Віру предків на ножах.

Тягне кожен домовину,

Наче здобич, ботокуд:

Проводжають Патріарха

Ув останню путь.

На майдані, біля брами,

Богомольні та святі,

Цуплять бороди і ряси

Ревні браття во Христі.

Трощать древка і кадила

На вселенський сміх і страх:

То ховають українці

Всесвятійший прах.

Яму вибили в асфальті,

Лом у грунті груз...

Так ховали суверени

Свій державний глузд.

Потім в руйнищі шукали

Биті корогви й хрести,

Та хвалилися синцями, —

Господи, прости!

Потім завчено ревнули:

«Слава!» і «Ганьба!»

Та й забули в підворітті

Божого раба.

...На Софійському майдані

Засмутились матері:

«Та світи ж їм в темні душі,

Ясен місяцю вгорі!»

Біля брами Україні

Відібрало річ...

Вечір.

Ніч.